Так, дійсно, у нас же все нормально в сім’ї. За чотири дні не помітити, що ти в квартирі один.
Заміжня вже два роки, дитині зараз 9 місяців і стосунки з чоловіком залишають бажати кращого. Останній тиждень чудова ілюстрація наших взаємин – ми з дитиною самі по собі, а він сам по собі.
Раніше, до появи дитини, ми гуляли і розважалися разом, були спільні інтереси. Але після появи сина логічно, що жити тим же життям вже не вийде. Ми тепер батьки і наше життя мало змінитися. Моє змінилося, а от чоловік вважає, що у нього все нормально і нічого змінювати не треба.
Допомоги від нього не допросишся, він завжди зайнятий або втомився. Після роботи приходить, їсть щось, а іноді і не їсть, тому що по дорозі заскакує куди-небудь перекусити, і сідає грати в комп’ютерні іграшки або дивитися фільми або відео на ютубі.
Раніше ми так і жили, тільки робили ми це разом. Я розраховувала, що і далі ми будемо займатися всім разом, адже ми для чогось одружилися. Але чоловікові це все нецікаво.
У вихідні від нього толку теж немає. Та й самого його вдома не буває. Спочатку він половину дня спить сном праведника, а потім йде гуляти, зустрічатися з друзями, на концерт, кудись ще. У такі місця, де ми з дитиною будемо явно зайвими. Пояснення у нього завжди одне “а що, я повинен постійно біля тебе сидіти, як бобик на ланцюгу”?
Та не повинен, звичайно. Тільки ось мені допомога би зовсім не завадила. А то все на мені – прибирання, приготування їжі, дитина. Це важко. Особливо коли дехто відпочиває і взагалі в нашому з сином житті не бере участі.
Минулої п’ятниці мене все дістало. Сиділа я на кухні, гойдала сина, який не хотів злазити з рук, дивилася на залиту супом плиту, яка збігла, поки я качала дитину, і думала – а воно мені все навіщо треба? У мене вдома чоловік чи кіт, який гуляє сам по собі?
Доготувала їжу, яка була на плиті, навела порядок, як заснув малий, зібрала речі і викликала таксі. Батьки, звичайно, сильно здивувалися, побачивши мене з сумками на порозі, але нічого не випитували, спасибі їм за це.
Я чекала дзвінка в п’ятницю, в суботу, а потім подумала, що він вирішив показити, що образився і не дзвонити першим. Та й бог йому суддя. Я вже рішуче налаштована на розлучення.
Я очікувала чого завгодно, навіть того, що з ним вже живе його нова пасія якась. Але чоловік примудрився мене здивувати. Він у вівторок увечері зателефонував і обурено так поцікавився, де я взагалі вештаюся весь день. Весь день!
Виявляється, бусечка прихворів і не пішов на роботу, тому і зауважив, що нас з сином цілий день немає вдома. Та й їжа якось в холодильнику не оновлюється, машинка не дзижчить, я не мигочу – звичних декорацій і звукового супроводу немає. І він вирішив, що я з ранку кудись пішла і досі не повернулася.
І смішно, і сумно. Я чоловікові нічого пояснювати не стала, просто оголосила, що подаю на розлучення. Не бачу жодного шансу налагодити стосунків після такої демонстрації його ставлення до мене і дитини. Якби він не провів удома весь день, то задався б питанням, куди я поділася, тільки коли вдома вже смітник утворився, а чистий посуд і одяг скінчилася. Про сина, швидше за все, не згадав би взагалі.
Фото ілюстративне.
