Чотирнадцяте число місяця жовтня – величний, урочистий, пам’ятний день аж чотирьох свят:
Покрови Пресвятої Богородиці;
річниці створення Української Повстанської Армії;
Дня Українського козацтва;
Дня захисника і захисниці України.
Найголовніше, звичайно, особливо для вірних Християнської Церкви, Богородичне свято, засноване в 910 році в Русі на честь дивовижної події, що трапилася у Влахернському храмі Константинополя. Столиця Візантійської імперії була в облозі військами сарацинів. Сил для оборони в містян вже не було. Тоді народ прийшов до храму на всенічну молитву й почалися гаряче благати Бога про допомогу.
У ті часи ще тривало переслідування християн. Юнак Андрій, щоб уникнути ув’язнення через проповідування християнського вчення, вдавав із себе божевільного, тобто юродивого, але це було заради Христа. Він був присутній на нічній Богослужбі і побачив видіння: над людьми з’явилася Пречиста Діва Марія, зняла зі своєї Голови Покров і розпростерла над народом. Це був знак, що молитви вислухані, і з Небес прийде допомога. Місто було врятоване від ворогів.
З того часу ще частіше зверталися з різними проханнями до Божої Матері як Посередниці між Богом і людьми. Особливо шанували її найбезстрашніші, наймужніші, найсильніші серед українців – козаки. На Запорізькій Січі вони на честь Покрова Богородиці збудували церкву. В це величне свято козаки на Великій раді обирали гетьмана, розробляли військові плани.
Благоговіння до Пресвятої Богородиці успадкували з молоком матері, від нашого славного козацтва і вояки Української Повстанської Армії, яка була створена в 1942 році. Про це свідчить народна пісня:
Там десь далеко на Волині
Створилась армія – УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода.
Йшла ІІ Світова війна. Заступництва Богородиці потребували всі – і мирні люди, і військові.
Державним святом і неробочим днем 14 жовтня стало під час російсько-української війни, коли чоловіки й жінки, юнаки й дівчата, військові й добровольці стали Захисниками й Захисницями рідної землі від російських окупантів.
На Святу Покрову щиро надіялися, просто уповали на неї, не тільки військові люди, не тільки в годину важких випробувань, а й в мирний час господарі, хлібороби й молодь. Адже після збору урожаю наступала пора весіль, пора покрову голівки нареченої, після зняття фати, хусткою заміжньої жінки, молодиці. Тому дівчата, які мріяли про заміжжя, промовляли: «Покровонько, покровонько, покрий мою головоньку».
До цього особливого Свята ми приходимо з глибокою вірою в Господа Бога, з живою надією на заступництво Пресвятої Богородиці, з великою довірою до Збройних Сил України, з гарячою любов’ю до матері України. Тож помолімося до Бога, щоб допоміг здобути перемогу, попросімо Богородицю Діву, щоб донесла молитви наші Синові ЇЇ за наших дочок і синів , дружин і чоловіків і захистила нас від ворогів під Всемогутнім ЇЇ Омофором.
Фото: 5.ua.
