Дозвілля
– Любо, скільки це ще буде тривати? – я поклав ложку на стіл, намагаючись тримати голос спокійним, але роздратування відчувалося. – Твій колишній заходить у дім, коли йому
— Звісно, я приїду, тітко Віро! Тільки цього разу без Тимофія, він буде у батька у цей час! — сказала Юля тітці. — Як шкода… А я думала,
Мама плакала, бабуся сиділа і дивилася на доньку, Віті ніхто нічого не казав. – А я тобі, Любо, казала, казала що він такий, а ти не вірила, на
Я віддала їм останні гроші, а Вони купили піч. – Мам, ти можеш позичити нам 10 000? – нервово запитав Володя, опустивши очі до підлоги. – 10 тисяч?
– Ти вже говорила з ним про все це чи ні?, – запитала мене подруга. -Я?… – Ще ні, Віро. Я сама не до кінця розумію, що відбувається.
Дядька Сашка Діма одразу не злюбив. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дімо, познайомся, це Олександр. Ми разом працюємо, а тепер вирішили
— Це я, значить, на твоїй шиї сиджу? — намагалася дорікнути чоловіку, але сказане прозвучало зовсім не так, як вона хотіла. — Скажи чесно, хто на кому тут
— Діма, ти серйозно записував, скільки я з’їла йогуртів минулого місяця? — Маша дивилася на чоловіка, не вірячи своїм очам. На екрані телефона світилася детальна таблиця з датами
– Оленко, я не хочу тебе тривожити, але до Віталія приходить якась жінка. Я бачила її двічі за цей тиждень. Я відчула, як у мені наростає тривога. Це
Через два роки після розлучення Влад наполягав на зустрічі. Я не знала, що хоче мій колишній, але бажання, ще раз подивитися в його зрадливі очі, перемогло. В кафе