– Ти тимчасово переїдеш до бабусі. Звільняйся, щоб було більше часу, — свекруха намагалася використовувати мене як няню
— Ти тимчасово переїдеш до бабусі. Звільняйся, щоб було більше часу, — свекруха намагалася використовувати мене як няню. — Ви повинні розуміти, що літні люди потребують особливої уваги
– Максиме, ну що ти, як маленький! — гаряче шепотіла свекруха, — Квартира ж яка, у центрі! Продамо її, купимо тобі двокімнатну ближче до нас, ще й на бізнес залишиться. А ця нехай в орендованій поживе, не переламається. Зате ти свою справу відкриєш
— Судячи з вашого обличчя, ви не мене тут очікували побачити? — з усмішкою запитала я застиглу на місці свекруху. Олена опустила чашку з недопитою кавою й перевела
– На дитячу кімнату в нас немає грошей. Микитка б дуже хотів друзів запросити на свій день народження, але ми не в силі з Артемом все оплатити, – наголосила невістка, коли я забігла на тижні. – Ми вас виручимо, Віко, – наголосила я невістці. – Я дам тобі гроші на свято для онука! Я своє слово дотримала, але замість святкування в дитячій кімнаті, діти сиділи дома в квартирі сина і невістки і їли макарони з сосисками, і запивали найдешевшим соком, хоча його і соком не назвеш. Юппі раніше і то “корисніше” було. Де гроші, які ми вам з татом дали?, – не стрималась я
– На дитячу кімнату в нас немає грошей. Микитка б дуже хотів друзів запросити на свій день народження, але ми не в силі з Артемом все оплатити, –
– Або переписуєш частину квартири на нас, або… Знаєш, у міністерстві дуже цікавляться такими історіями. Особливо коли молодий лікар незрозуміло як отримує дороге житло
Квартира була моєю до шлюбу, але свекруха наполягала на своїй частці Арина поправила бейдж на білому халаті й поспіхом пішла довгим лікарняним коридором. Нічне чергування видалося непростим —
— Ви що, зовсім совість загубили? Ми з чоловіком вам не банкомат, щоб щомісяця віддавати гроші вашому улюбленому синочку!
— Ви що, зовсім совість загубили? Ми з чоловіком вам не банкомат, щоб щомісяця віддавати гроші вашому улюбленому синочку! — Що це таке, Ігорю? — Марина поклала на
Мої сини вважають мене зрадником, бо я, всього через два роки після відходу дружини на небеса, посмів закохатися. Я не хочу все життя ходити у чорному і оплакувати минуле. Хоча, коли сьогодні вранці мій старший син Артем вигукнув – Тату, ти ж зрадив маму, – я відчув, як мене пройняв холод від маківки до п’ят
Мої сини вважають мене зрадником, бо я, всього через два роки після відходу дружини на небеса, посмів закохатися. Я не хочу все життя ходити у чорному і оплакувати
– Ти нам не потрібна, зрозуміло? – різко кинула Яна, упираючись долонями в стіл. – Краще б ти взагалі не з’являлася в нашому домі і житті. Я отетеріла. Дмитро мовчки стояв поруч, але його похмурий погляд говорив за нього. Діти Ореста дивилися на мене, ніби я була чужою на їхній території. Саме тут я зрозуміла, що життя, про яке мріяла, може виявитися зовсім не таким, як я уявляла. Адже багатий вдівець мав бути квитком у розкіш
– Ти нам не потрібна, зрозуміло? – різко кинула Яна, упираючись долонями в стіл. – Краще б ти взагалі не з’являлася в нашому домі і житті. Я отетеріла.
Я хотіла вже розрахуватися в ресторані, як почула дивний шум під столом. Заглянувши, я ледь крізь землю не провалилася. Мій хлопець, дивившись мені в очі, намагався втиснути рулон туалетного паперу собі в сумку. – Що ти робиш? Це жарт?, – запитала я. – Це ж суттєва економія, Анно. Інакше ми ніколи багатими не станемо. – Ти ще скажи, що і мило рідке цупиш, – хотіла я перевести розмову в жарт. Але і це виявилось не жартом, а правдою
Я хотіла вже розрахуватися в ресторані, як почула дивний шум під столом. Заглянувши, я ледь крізь землю не провалилася. Мій хлопець, дивившись мені в очі, намагався втиснути рулон
Того вечора я збирала речі у спортивну сумку. За стіною лунали приглушені голоси — чоловік із сином про щось говорили на кухні. Вони не могли повірити, що я можу піти
— Я не дозволю тобі зневажати мене, — заявила дружина чоловікові. Той вечір нічим не відрізнявся від сотень інших. Я машинально нарізала овочі для салату, краєм вуха слухаючи,
Я бачу свого онука лише через паркан, коли передаю йому подарунки. Донька відрізала мене від нього через гроші
Я бачу свого онука лише через паркан, коли передаю йому подарунки. Донька відрізала мене від нього через гроші. Я б ніколи не подумала, що матеріальний достаток може стати

You cannot copy content of this page