Дозвілля
Є люди, чиї подарунки ми пам’ятаємо все життя. Навіть коли самі речі давно зникли… Коли я була маленькою, наша сім’я жила небагато. Мама старалася дати мені все, що
Тарілка з гарячим пловом так і залишилася стояти посеред столу. Юра лише колупнув виделкою шматочок м’яса, підсунув страву назад і потягнувся за мінералкою. – Не голодний я, Оль.
Жовтий слід від будівельного рівня на стіні коридору не стирався вже третій рік. Коли Надія на порозі сорокаріччя погодилася продати свою затишну двокімнатну квартиру біля метро й перебратися
Він звик до запаху соснової стружки й глухого гудіння верстата так само, як інші собаки звикають до запаху скошеної трави чи дитячого сміху. Його звали Рекс. Величезний, з
Квартира на третьому поверсі старої чотириповерхівки спорожніла за годину після поминок. Сусіди розійшлися, на кухні залишилися тільки свої. Точніше, ті, хто вважав себе своїми. Любомира витирала стіл вологою
Він вважав себе бездоганним батьком, коли вивіз усю галасливу четвірку на вихідні за місто, аж поки старша донька не підійшла в темряві й тихо не запитала, чи правда
Уранці, за кілька днів до свого вісімдесят п’ятого дня народження Марія Петрівна зварила каву, відрізала шматочок пирога й сіла біля вікна. На комоді стояла фотографія чоловіка. Миколи не
Коли ми взяли його до хати, я поставив дружині ультиматум: до моєї кімнати цей зайда не ступить жодною лапою. Ми сварилися, виховували одне одного й роками ділили територію,
Ми з Маринкою зростали поруч. Щоліта, щойно закінчувалися заняття, мене відправляли в село до тітки – дихати чистим повітрям, полоти грядки та збирати вишні, а Маринка приїздила до
— Ви хоч розумієте, скільки часу я на це витратила? — запитала я, дивлячись на розбиту тарілку й розчавлені голубці посеред подвір’я. Невістка Оксана стояла біля столу й