Дозвілля
Жінка стояла посеред порожньої кімнати, де кожен предмет наче вбирав у себе її подих і біль. Повітря було насичене запахом старої деревини й легеньким пилом, наче сам дім
Я купила дітям квартиру, незважаючи на те, що зять вважав мою пенсію “копійчаною” і публічно сміявся з моїх “мізерних” заощаджень. Він і не підозрював, що саме в момент
Ольга нервово поправила скатертину на столі й у сотий раз перевірила, чи все готове до прийому гостей. Сьогодні був особливий день — вона вперше мала зустріти батьків свого
Моя мама, якій ще навіть шістдесяти немає, відмовляється їхати на заробітки до Італії. Їй байдужа доля рідного сина і двох, наголошу, єдиних онуків: Влада та Арсенка. Вона каже,
– Олено, ти що, серйозно? Ти справді копирсалася в моєму телефоні? – голос Миколи тремтів від напруги, коли він тримав пристрій у руці, а я стояла навпроти, відчуваючи,
Син наказав мені перебратись жити в будинок для літніх людей, бо його дружина спала і бачила себе єдиною господинею на моїй кухні — Мамо, ми вже це обговорювали,
— Артуре, ти серйозно? Ти два роки жив у цій квартирі, приховував правду і спокійно дивився мені в очі? — мій голос тремтів, ніби листя на осінньому вітрі,
Пізній вечір. Дім тонув у присмерку. Лиш тьмяне світло з вікна падало на кухонний стіл, де все виглядало так само, як і вранці: акуратно поставлена чашка, розгорнута книга,
У кожну нашу подорож за океан чи по рідній країні ми завжди брали з собою помічницю по дому. Максим бажав відпочивати на повну, без зайвих турбот. Тому, коли
– Ти що, серйозно? Ти взяла гроші, які я дав на комп’ютер для сина, і сплатила ними свою оренду? – мій голос тремтів від напруги, коли я тримав