30 квітня не стало легенди української поезії Бориса Олійника (1935-2017). Письменник помер на 82-му році життя.
Уродженець села Зачепилівка (раніше Харківської, нині — Полтавської області) Борис Олійник за життя прославився не лише як поет. Олійник закінчив факультет журналістики КНУ, згодом став відомий і як перекладач, був членом НАНУ, очолював Український фонд культури.
2005 року йому було присвоєне звання Героя Україня, також Олійник — почесний академік Академії наук. 2010 року був призначений главою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Цікаво, що журналіст Михайло Маслій написав про поета в день його смерті, що за своє життя він зробив значний внесок в українську поезію, журналістику, а “від нещастя” був змушений займатися політикою.
Так, Олійник 1961 року став членом КПРС. На початку дев’яностих став членом ЦК КПУ і КПРС, також обирався депутатом Верховних Рад СРСР і не тільки.
Що ж до творчих здобутків Олійника, то за своє життя він написав понад 40 книг, віршів, есе і статей, які друкувалися як в Україні так і за її межами. Його твори перекладали польською, російською, чеською, словацькою, сербською, румунською, італійською та іншими. Олійник, до всього, — Лауреат всеюгославської премії “Лицарське перо”.
Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковав 1948 року. Перша збірка його лірики — “Б’ють у крицю ковалі” (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються “Вибір” (1965), “Коло” (1968), “Стою на землі” (1973), “Заклинання вогню” (1978), “Сива ластівка” (1979), “У дзеркалі слова” (1981), “Поворотний круг” (1989), “Таємна вечеря” (2000), поема “Сім” (1988).
Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе “Хто і з якою метою сатанізує сербів?”, яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе “Хто наступний?”.
Чимало творів поета покладені на музику.
Олійник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова.
2012 року кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Читайте також: Візьміть дощовики: синоптики розповіли про погоду 1-го травня
