Дозвілля
Батько повернувся, бо його покинула та жінка, і я, дитина, якій бракувало любові, повірила в його каяття. Мама ж, пам’ятаючи його зраду, сказала мені: «Я виростила тебе… Зараз ти маєш зробити вибір»
Батько повернувся, бо його покинула та жінка, і я, дитина, якій бракувало любові, повірила
Дозвілля
Після майже двадцяти п’яти років, проведених разом, п’ятнадцяти років у шлюбі, ми з чоловіком розходимося. Я приймаю це, хоча душевний біль нікуди не зникає. Найважче мені змиритися з бажанням нашого єдиного сина, сімнадцятирічного Олега, залишити мене і переїхати до батька
Після майже двадцяти п’яти років, проведених разом, п’ятнадцяти років у шлюбі, ми з чоловіком
Дозвілля
Моя родина не може змиритися з тим, що я знову щаслива і закохана. Всі вони вважають, що я до кінця своїх днів повинна носити чорну хустину. Наше з Олегом весілля — це просто насмішка над пам’яттю мого першого чоловіка, на їхню думку
Моя родина не може змиритися з тим, що я знову щаслива і закохана. Всі
Дозвілля
— Сюди, чи що? Та кивнула й сама пішла перша. Наталя обережно увійшла. У будинку було чисто, хоча й страшно. Страшно від того, що вона думала — таких злиднів вже не існує. Пройшла слідом за дівчинкою в кімнату й ахнула
— Сюди, чи що? Та кивнула й сама пішла перша. Наталя обережно увійшла. У
Дозвілля
На прощанні з мамою я не проронив жодної сльозинки. Нехай дякує, що я взагалі прийшов її провести в останню путь. Я був оточений людьми, які знали її як елегантну викладачку. Вони бачили маску, але не бачили, як за нею ховався крижаний погляд, що все життя шукав у мені недоліки
На прощанні з мамою я не проронив жодної сльозинки. Нехай дякує, що я взагалі
Дозвілля
— Я не розумію, ти справді така дурна чи вдаєш? Ти що, віриш у те, що можна одружитися з хворою жінкою по коханні? Та навіщо вона мені здалася? Я ж знав, що вона скоро покине цей світ. Ледве дочекався. Так що тобі — в дитбудинок, а я тепер жити по-людськи буду й розважатися
— Я не хочу в дитбудинок. Чому я не можу залишитися тут? Це ж
Дозвілля
Андрій дістав телефон, знайшов фотографію Каті, на якій був видно кулон, і повернув до неї. Маленька Лера скрикнула: — Мамо, це ж ти! Яка ти тут гарна! А Андрій заплакав
Андрій дістав телефон, знайшов фотографію Каті, на якій був видно кулон, і повернув до
Дозвілля
Того року я вирішила перервати традицію і запросити на Різдво свекруху до нас. Я так готувалася, але відчувала, що це запрошення для неї — як виклик. — Я сподіваюся, ви будете почувати себе тут як удома, — сказала я. Вона погодилася надто легко, і ця підозра виправдалася, коли вона раптово “захворіла” за годину до вечері, хоча наступного дня її бачили в центрі міста
Того року я вирішила перервати традицію і запросити на Різдво свекруху до нас. Я
Дозвілля
Наше життя повністю змінилося. Я залишилася єдиною годувальницею. Я працювала, і я доглядала за ним. Це було нестерпно важко
— А не побрехала б вона? — пролунав голос свекрухи, коли вона вийшла зі
Дозвілля
— Ось заповіт. Прочитайте, будь ласка, уважно. Лариса почала читати. Ого, сума грошей — дуже навіть пристойна. І ще будинок. А далі йшла якась нісенітниця: вся спадщина ділилася навпіл між нею та якимось чоловіком на ім’я Семен. Вони обоє могли користуватися виплатою, будинком, а потім — і всім іншим, але за однієї умови: якщо проживуть під одним дахом рік у тому самому будинку
— Ось заповіт. Прочитайте, будь ласка, уважно. Лариса почала читати. Ого, сума грошей —

You cannot copy content of this page