Російський блогер Рустем Адагамов, відомий своїми неоднозначними постами в соцмережах, прокоментував напад на нього у Києві.
“Найсмішніше, що я українофіл…Приїхав зняти будь-яку етніку, вчора знімав дівчат у вишиванках, мені зробили особливу вишиванку, я в ній цілий день по місту ходив. На Майдані тільки до стіни не пішов, тому що я все це бачив і боявся розплакатися при всіх “, — процитував коментар Адагамова письменник Борис Акунін.
Також блогер назвав злочином те, що відбувається в Донбасі.
“Крим природно український, тут навіть говорити нема про що. Те, що натворили з Донбасом — це злочин. Україна рідна мені країна, у мене тут син народився. Так, я був проти того, що ментів на Груші палили пляшками. Але це були ті ж самі, хто вчора напав на мене. Такі ж мерзотники. Мало її в різних країнах?” — додав Адагамов.
Нагадаємо, у Києві громадські активісти облили кефіром російського блогера Рустема Адагамова.
Адагамов відомий своєю антикремлівською позицією, проте написав ряд постів в соцмережах про війну на Донбасі та події Майдану, які неоднозначно були сприйняті українською аудиторією.
Читайте також: З’явилося відео кефірної атаки на російського блогера в Києві.
Популярні дописи
- Він їй сказав: – Ви мені подобаєтеся. Я можу з вами одружуватися. Але за умови: ви перестанете фарбувати брови і губи
- Свекруха влаштувала вдома город. Вмовляю чоловіка викинути цю розсаду хоча б з нашої кімнати – він проти і навіть злиться
- Христі аж дихання перехопило, коли збагнула, що проминула свою зупинку. І все через її язик, який так любить побалакати. Ось і тепер заговорилася у поїзді з якоюсь незнайомкою і доїхала аж до наступної станції
- Згодом у Марічки із Сергійком рік за роком з’явилося двоє гарненьких діток — Соломійка і Остапчик. Молода дружина ростила їх сама, бо ж чоловік продовжував працювати за кордоном, аби заробити на дім. Звістка обipвала Марійчине щастя несподівано
- Олексія жаром обсипало з ніг до голови. Він витяг гаманець і Бога молив: аби вистачило, аби вистачило… Руки тряслися, пересохло в роті. Продавщиця дивилася в упор. «Сорок п’ять, сорок шість… ще п’ять… Не вистачить, – промайнуло в голові, і тут же згадав: в загашнику є, від дружини приховане. Витяг і зітхнув: – Слава Богу!»