Для багатьох іноземців це дивне і словосполучення, і свято.
Поміж тим, воно в нас з’явилося відносно недавно — менше ста років тому. Багато хто вважає це свято церковним. Проте в церковному календарі його немає.
То чому ж ми святкуємо Старий Новий рік? — запитує газета Експрес. Про це наша розмова з істориком, кандидатом філософських наук Юрієм Ковтуном, та протоієреєм Української Православної Церкви Віктором Голубовським.
— Чимало українців вважають, що старий Новий рік — це давнє традиційне свято. А як є насправді? Ю. Ковтун: — Насправді цій традиції зовсім мало літ за історичними мірками — лише 99.
Пов’язана вона з прийняттям Українською Народною Республікою григоріанського календаря. Це сталося під час другої каденції Центральної Ради. Одним із актів, який вона прийняла в 1918 році, став закон про перехід на григоріанський календар.
Тож після 16 лютого 1918 року в нас настало одразу 1 березня. А зробила цей крок Центральна Рада (а перед цим і більшовицька Росія), щоби узгодити свій календар із європейським. Адже до того існувала понад 300-річна неузгодженість.
У 1582 році Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив новий календар — точніший за існуючий доти юліанський. Його прийняли західні країни — у тому числі й Річ Посполита, до якої входила більшість українських земель. Але Православна Церква залишилася на старому юліанському календарі — аби зберегти свою ідентичність та окремішність.
Ця традиція збереглася і в період перебування українських земель у складі Російської імперії, яка жила за юліанським календарем. Різдво в Росії наставало через 13 днів після Різдва 25 грудня, яке було в європейському календарі. Новий рік також святкували 14 січня. Відтак у 1918 році цю незручність було ліквідовано — і календар у Росії та в Україні наздогнав європейський.
— Але чому ж у нас залишилася традиція відзначення Старого Нового року?
— По-перше, через те, що Російська Православна Церква досі не перейшла на новий календар, а залишилася на юліанському. А за цим календарем початок календарного року припадає на 14 січня. Крім того, з часу календарної реформи в Росії та в Україні пройшло відносно небагато часу — менше ста літ. У людському вимірі — це лише 3 — 4 покоління.
Після тієї реформи календаря люди в нас ще довго пам’ятали і, як завжди, святкували Новий рік через 13 днів після європейських свят. Відтак традиція відзначати Старий Новий рік – це, сказати б, родзинка наших східнослов’янських країн.
Можливо, це складно зрозуміти іноземцям. Але нашому народу таке свято подобається. Зрештою, кожна країна має свої цікаві традиції. Одна з наших — це якраз Старий Новий рік. — Тоді чому в церковному календарі немає свята Старого Нового року? В. Голубовський: — У церковному календарі на 14 січня немає жодної помітки про те, що відзначається Старий Новий рік. Церква у цей день вшановує пам’ять одного з великих та авторитетних святих — Василія Великого. Тож Православна Церква не відзначає ніякого Старого Нового року.
Традиція цього свята поширилась після 1918 року, коли ввели нове літочислення. Тобто Старий Новий рік є звичайним Новим роком — тільки за старим календарним стилем. — Коли ж Церква відзначає прихід нового року? — Якщо говорити про церковний новий рік, то його вірні відзначають 14 вересня за новим стилем (або 1 вересня за старим стилем).
Цей день називається початком церковного індикту, або церковним Новоліттям. Встановили це свято отці Першого Вселенського собору в 325 році. І з тих давніх часів воно мало велику пошану. Тож, крім громадянського Нового року, і Старого Нового року, для віруючих людей це свято є третім святом новоліття впродовж річного календарного циклу.
Читайте також:СТАЛО ВІДОМО, ЯКІ УКРАЇНСЬКІ БАНКИ ВИДАЛИ НАЙБІЛЬШЕ КРЕДИТІВ
