Моя ситуація банальна. Одружилася я з чоловіком три роки тому. Любили одне одного, будували на майбутнє плани. Але дітися було ніде. В мене вдома жила одружена сестра і молодший брат. Він одинак. Тому поїхали жити до його батьків. І тут почалося. Свекруха почала до мене чіплятися за кожну дрібницю. Чоловік запив. А як народився син, взагалі стало гірше. Свекруха ревнує мене і до сина, і до внука. Вона – вольова жінка. Намагається всюди встановлювати свої закони. Розумію, що чоловік хоче, аби саме я вирішувала цю проблему. Але чим більше я стараюся, тим на більший її опір наражаюся. Порадьте, як бути.
Олена, Великий Березний
Оксана, 32 роки, вчителька
У мене теж була подібна ситуація. Коли зустрічалася з майбутнім чоловіком, в нього тільки й мови було про матір, яка верховодить у сім’ї. Як я не намагалася все владнати, вона мене тільки обмовляла перед сином та всім селом. А потім я відпустила цю ситуацію. Почала жити кожною хвилиною. У школі – уроками. Вдома – господарством та дітьми. Я настільки переймалася тільки тим, що роблю у певну хвилину, що просто перестала її помічати. Не зі злості чи з помсти. А справді щиро. І свекруха дуже повільно, але почала мінятися. Вона просто побачила, що їй немає місця в моєму житті. А потім вона захворіла. І зрозуміла, що я та син – її найдорожчі люди. Зараз вона вже за мене стане горою, коли мене хтось посміє обмовити.
Віталія Задорожна, психолог
Ви правильно помітили, що такий чоловік чекає, щоб саме молода дружина розв’язала проблему чоловіка, яка турбує його з дитинства. Він ніби розуміє, що сильнішим у родині має бути чоловік. Але підсвідомість не хоче відпускати цю проблему. Тому ви мусите придивитися до батьків свого майбутнього чоловіка. Добре, якщо він ці проблеми вирішив ще до вашого знайомства. Але більшість все ж заледве справляється з цим протягом всього життя. Тому маєте допомогти йому з цим впоратися. А він – вам. Адже у вас теж були батьки. І вони теж «подарували» вам своє бачення світу. Тільки тоді родина стане щасливою. А не тоді, коли почне рахувати на пальцях, хто скільки разів когось образив, обділив, не почув.
о.Василій, священик
Найважче, що нам дається у цьому світі – це прийняти іншу людину. Прийняти її такою, як вона є зараз. Адже через десять, двадцять років чи навіть п’ятдесят вона може змінитися. Але тепер вона є такою, як вона є. Більше того, може, саме ми своїм терпінням та любов’ю маємо її змінити. А це насправді дуже важко. А в сім’ї – ще більше. Це наче б твій найдорожчий друг познайомив тебе з незнайомою людиною. І сказав: віднині це мій найкращий друг на землі, я люблю його понад усе на світі. Я хочу, щоб всі ми подружилися. Ваше серце стиснеться від болю: а як же я? хіба я не був твоїм найдорожчим другом? І ви ж бачите, скільки недоліків у цього нового друга, намагається все це пояснити. Десь так відбувається й тоді, коли діти одружуються і приводять додому невісток та зятів.
Тетяна, 25 років, перукарка
Мені здається, що молоді мають жити окремо. І не просити чиєїсь допомоги. У батьків свої принципи, в молодих – свої. А здалеку легше любити і свекруху, і тещу. Ми теж так починали. Взяли в кредит квартиру. Хоч у чоловіка був на селі будинок. Не скажу, що розмови зі свекрухою у нас дуже теплі. Але нервів ми не витратили ще й на ці стосунки.
Василь, 54 роки, вантажник
Мабуть, це від того, що мати не зазнала в житті любові. От і чіпляється за любов до сина. Нас, четверо дітей, батько кинув, коли найстаршому було десять. Були змушені змалку працювати. Але коли почали приводити невісток, мама змінилася, почала їх критикувати. Ми мусили переконати своїх дружин, що вона насправді дуже добра душа. На це пішли десятки років. Але зараз наша мама каже, що має ще й чотирьох дочок. І це справді щиро.
Читайте також: Не думай про погане — захворієш. Варто прочитати кожному!
Джерело.
