Дозвілля
Що вам варто знати про стрітенські свічки? – Євген Заплетнюк

Чин освячення свічок на свято Стрітення відсутній в практиці Грецької Церкви. Введення його в регулярну богослужбову практику Української Церкви приписують Київському митрополиту Петру Могилі, який у своєму відомому “Требнику” 1646 року помістив близько 40 невідомих раніше чинів. Чимало з них є переробленими на православний лад чинами з латинського “Римского Ритуала” (Rituale Romanum). Саме до цього списку і належить чин, який вперше використовується в Требнику святителя Петра (Могили) – чин освячення свічок на свято Стрітення. Справа у тому, що в католиків був такий обряд – хід зі свічками на Стрітення. Саме для нього потрібно було й благословити принесені людьми свічі. Християнський символізм цього дійства відсилає нас до світильників семи мудрих дів із притчі Христової, або до молитви старця Симеона, в якій він згадує про “світло на одкровення народам”.

Тим не менше, слід особливо наголосити, що популярність використання освяченої в храмі стрітенської свічки стало наслідком давньої пристрасті людей до язичничництва. Справа в тому, що 15 лютого – це день, коли язичники на наших землях вшановували день Громниці – свято на честь божка Перуна. За їхніми віруваннями, це єдиний день, коли можна було почути гул грому взимку. Амулетом, який мав захищати їх від подібних небезпек було щось схоже на сучасну свічку. Нині освячена на свято Стрітення свічка часто прямо так і називається “громничною”. Їй приписують безліч магічних властивостей. Так, саме громничну свічку дають покійнику в руки, або ще живій людині, яка лежить на смертному ложі, щоб та швидше віддала Богу душу та не мучилася. Це її ставлять на вікно, щоб “умилостивити” Перуна в час негоди та блискавок. Це її використовують для багатьох магічних, язичницьких обрядів і заклинань, за матеріалами сайту bogoslov 

Православні християни повинні розуміти всю небезпеку таких нерозважливих і небезпечних дій. Вважати освячену в храмі річ амулетом – величезний гріх. Гріх боговідступництва, ідолопоклонства, порушення одночасно перших двох Заповідей Божих! Ми не віримо в те, що свічка чи будь-що інше має силу саме по собі. Ми не віримо, що свічка здатна охороняти. Зате віримо, що вона є символом полумяної віри християн.

Вона прообраз Ісуса Христа – “Світла істинного”. Дивно було б вважати свічку оберегом проти хвороб і злих сил, при цьому, маючи більше довіри до самого предмету, ніж до самого Бога. Якщо Бог всемогуній, то навіщо йому ваша свічка? Марновірство немає нічого спільного з істиною вірою, і навіть більше – прямо суперечить йому.

У молитві освячення свічок на Стрітення священик просить речей, які саме протилежні марновіству: “Дай, Милостивий, щоб як це світло, вогнем видимим запалене, проганяє нічну пітьму, так щоб серця наші, вогнем невидимим, світлістю Духа Святого просвічені, оминули сліпоту всіляких гріхів, щоб змогли ми очищеним оком душі бачити те, що Тобі благовгодне і для нашого спасіння благопотрібне. І щоб сподобитися нам перемогти темні небезпеки світу цього і досягнути світла безперестанного…”

Отже, приписування стрітенським свічкам, чи будь яким іншим свічкам, або предметам особливих властивостей коріниться не в християнському віровченні, а в залишках давнього поганського світогляду.

Люди бажають лише виконати певний ритуал для того, щоб вирішити свої проблеми. У той час, коли скорботи часто посилаються нам для випробування нашої віри, а для вирішення фундаментальних життєвих проблем необхідно докладати значних зусиль. Свічка допоможе лише тоді, коли ми будемо запалюючи її перед іконою, молитися Богу, щоб Він послав нам сили для подальшої боротьби з темрявою в собі та довкола нас.

Головне питання Стрітення не де й коли освятити свічки та воду, а чи зустрівся я зі Спасителем!

Читайте також: ЩО МОЖНА І НЕ МОЖНА РОБИТИ В СВЯТО СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Реклама

Реклама

Related Post

facebook