Події
Дресирувальниця Марта померла у злиднях. Не було кому відспівати (відео)

Мертву Марту знайшла її 14-річна донька. Дресирувальниця пішла з життя у 48 років. Її напарника – песика Томі, з яким вона збирала гроші, вже забрали.  У Марти не було рідних, а її єдину неповнолітню доньку хотіли забрати у притулок. Дресирувальницю з кумедним пуделем у кашкетику у Хмельницькому знають. Вона багато років просила у перехожих милостиню, аби прогодувати бурого ведмедя Стефана.

У 2012 році журналісти “ВСІМ” вже розповідали історію цієї жінки, писали про те, як її мініатюрний Томі допомагає прогодувати величезного ведмедя. Прощаючись з артистичним минулим, Марта забрала з собою і клишоногого. Цирковий друг був з нею довгих 17 років. З ним ділила житло і останній кусок хліба. Двічі переїжджала. Аж поки серце жінки раптово не зупинилось.

Померла Марта 29 січня 2016 р. від серцевої недостатності. Ледь назбиравши гроші на похорон, попрощались з нею лише через три дні – 1 лютого. Поховали у Нижніх Вовківцях, де жила з сім’єю і тваринами останніх кілька років. Гроші збирали волонтери Щодня Марта Бужановська приїжджала у Хмельницький із села Нижні Вовківці. Тут просила у перехожих грошей з улюбленим песиком в руках. Її яскравий капелюшок і цей кудрявий чотирилапий – все, що залишилось від її циркового минулого. На Соборній вона збирала кілька гривень, купувала на них харчі і везла додому.

Реклама

На здоров’я 48-річна жінка майже не скаржилась. В день смерті Марта була вдома. Зранку її холодне тіло побачила донька – 14-річна Агнеса. Зі сльозами кинулась дзвонити хрещеній. Грошей на похорон не було. Волонтери, які відгукнулись, складали копійку до копійки. – Нічого не було. Одяг ми знайшли в себе, щоб її поховати. Труну купили найдешевшу, ледь вистачило, – каже хрещена Мартиної доньки Олена Пальохіна. Не було кому відспівати Тіло направили в морг обласної лікарні.

Звідти його забрали лише на третій день. До моргу приїхав друг сім’ї з Хмельницького, доглядальник тварин Сергій Пальохін. Приїхав разом з мамою, яка і є хрещеною неповнолітньої дочки Марти. Кажуть, більше нікому – рідних у Марти не було. Повезли тіло у село. Коли труну привезли на місцеве кладовище, чоловіки ще докопували яму. Біля труни з тілом зібралось кілька людей. На прощанні не було ні односельчан, ні сусідів Марти. Хтось з присутніх сумно сказав, що ті лиш “зітхнули з полегшенням”. З рідних – лише донька. Священик, який мав відспівувати померлу, не прийшов.

Після кількох хвилин мовчання прощальне слово взяв волонтер. Сказав, що колись служив у церкві. Не було ні хреста, ні вінка на могилу. – Он візьміть хреста старого і поставте, – показує рукою на старі хрести чоловік, який копав яму. На купі лежать старі хрести і сміття, яке залишилось після прибирання чужих могил. Присутні мовчки дивились, як засипають яму. Найбільше плакав чоловік Марти. В селі «маму» хижака не любили Дресирувальниця з донькою і мамою перебралась у Нижні Вовківці до чоловіка на 30 років старшого за неї. Він запросив жінку до себе, коли побачив. як вона просить милостиню. каже – пожалів.

Раніше ж Марта жила в селищі у Старокостянтинівському районі. А ще в 90-х жила і гастролювала у Санкт-Петербурзі. Сьогодні на сільському цвинтарі її чоловік багато плакав і говорив, що його дружину «згубили». Про свою Марту розповідає багато і захоплено. – Зустрів її, сиділа така з пудельком. Це було 5-6 років тому. Я дуже жалію таких людей, котиків і собачок мені шкода. Пройшов повз, дав тоді 5 чи 10 гривень, бо більше не було. Так ми познайомились. Роки два пройшло. Побачив її знов, сумна була. Сказала, що помер чоловік і її виганяють з дому. Запропонував – приїжджайте і живіть у мене. Я допомагав їй всім, чим міг. Вона не може на мене ображатись, – втираючи рукавом очі, – каже чоловік Марти Леонід, або як він нам представився, «дядя Льоня». Окрім чоловіка, милості від інших людей колишня артистка не знала.

У селі її не любили. Була ще старенька мама, але і тієї нещодавно не стало. Померла менше, ніж за місяць від доньки. Кажуть, серце Марти від цього і не витримало. У хаті жили і діти, і собаки Це той випадок, коли не розумієш, куди зайшов – у хату чи хлів. Помешкання відомої колись циркачки нагадує смітник. Від їдкого запаху аж ріже очі. Переступивши поріг, впадаєш у шок – як тут можуть жити люди. На підлозі розкидане шмаття, собачі миски, недоїдки, сміття. Крім того, важко не вступити у собачий послід. Афіша, на якій Марта щаслива – все, що залишилось від її артистичного минулого Постіль- одна, брудна до неможливості. Серед цього всього мотлоху донька Марти знаходить плакат. На ньому мама на арені цирку «Шапіто».

Усміхнена. Це єдина згадка про колись щасливе минуле дресирувальниці. Більше світлин молодої Марти у домівці не знайшли. Тепер тут господарює Леонід. Мартиних собак, які жили разом з ними в оселі, забрали волонтери. Скільки усього їх було – одному богу відомо. Приходили і ночували прямо в хаті. Спали з господинею. Вдень кудись йшли і приходили, коли хотіли. Кудлатого песика Томі взяла собі хрещена Агнеси, на згадку про жінку. «Марточка, тепер твої собачки пристроєні», – плакала і казала на кладовищі доньчина хрещена, коли прощалась з померлою. Стефан погруз в лайні Серед всього мотлоху на подвір’ї облаштований невеличкий вольєр. Це і була домівка ведмедя впродовж довгих років.

Клітка для цього велетня здається затісною. Всередині і біля вольєру – багато лайна. Сморід стоїть страшенний. Відразу після похорону друг сім’ї Сергій Пальохін разом з помічниками-волонтерами взялися за лопати і почали прибирати. Стефан отримав кілька буханців білого хліба. Ласував з апетитом. Сергій сказав, що після смерті Марти приїжджає сюди, аби погодувати хижака. За кілька днів перевезе його до Хмельницького. У його зоопарку це буде вже другий клишоногий. – Поки заберу його до себе. Все одно щодня приходжу годувати тварин. І він в мене буде ситий і здоровий. Це якщо люди захочуть, то він може залишитись в нас у місті. А як ні – то його зможуть забрати у заповідник на Закарпатті, – говорить Пальохін.

Дзвонить мені дитина і каже, що мама померла. Я не повірила. Певно це сталось вночі, бо донька побачила вже зранку, що Марта нежива, – схвильовано згадує Олена Пальохіна, яка змушена була взяти дівчинку до себе. Це її хрещена. 14-річна Агнеса залишилась без мами. Вона замкнена і дуже мовчазна. На запитання, чи є вона у сомережах, сором’язливо відповідає, що не вміє ними користуватись. Дізнаємось, що дівчинка мріє стати художником. Найбільше їй до вподоби малювати пейзажі і може запросто «накидати» чийсь портрет. Агнеса ходила до сільської школи.

Тут над нею знущались однокласники. Тому хрещена порадила забрати її у міську спеціалізовану школу. Якою буде доля дитини – невідомо. Подейкують, що її хотіли забрати на деякий час у притулок для безхатьків в Хмельницький. Та її не віддадуть. Сергій Пальохін говорить, що при можливості буде оформлювати опікунство над дівчинкою. Навіть попри те, що в самого двоє маленьких дітей.

Знайомі жінки просять усіх небайдужих допомогти. На утримання і транспортування ведмедя потрібні кошти.

Читайте також: ДІВЧИНА, ЯКА ТРАВМУВАЛАСЯ НА ГІРСЬКОЛИЖНОМУ КУРОРТІ “БУКОВЕЛЬ”,- ПОМЕРЛА

Реклама

Джерело.

Реклама

Реклама

Реклама

Related Post