Ти ж вдома, тобі легше, — кинув Нестор, коли я попросила його забрати сина. Я відчула, як усі мої обов’язки, що почалися з ремонту будинку, непомітно перетворили мене на єдиного рушія нашого сімейного життя
— Ти ж вдома, тобі легше, — кинув Нестор, коли я попросила його забрати
Настя, із важкими сумками в руках, переступила поріг батьківської хати й застигла, вражена несподіваною картиною. За обіднім столом сидів її батько, а поруч на окремому стільчику — маленький хлопчик, на вигляд не старше трьох рочків.
Настя, із важкими сумками в руках, переступила поріг батьківської хати й застигла, вражена несподіваною
— Якщо ти не заплатиш, я все розповім дружині, — пролунало у телефонній слухавці. Я не знала про цей шантаж, доки Борис сам не прийшов до мене, і не сказав, що тільки разом ми зможемо протистояти цій підступній жінці
— Якщо ти не заплатиш, я все розповім дружині, — пролунало у телефонній слухавці.
— Мені інші діти в нашій сім’ї не потрібні. Якщо вам так хочеться дитину, то ваша справа… Але скажу одразу: я цю дитину не полюблю. Немовлята — це не до мене. Я їх і брати на руки боюся: то кричать, то в штани навалять…
— Мені інші діти в нашій сім’ї не потрібні. Якщо вам так хочеться дитину,
Моя невістка Катерина відкрито зажадала, щоб я розміняв свою простору квартиру, бо їй тісно з дітьми. Я рішуче відмовив, але ця суперечка змусила мого Миколу шукати юридичний захист, який ошелешив усіх
Моя невістка Катерина відкрито зажадала, щоб я розміняв свою простору квартиру, бо їй тісно
— Робота? О першій ночі? Не треба мені тут говорити про роботу, Лесю! Я працюю по 16 годин на день намагаюся витягнути нас із цієї скрути! А ти розважаєшся з офісним планктоном? На обрузу чоловіка, жінка відповіла: — Це я працюю без вихідних, Сергію! Я закривала твої карткові борги торік!
— Робота? О першій ночі? Не треба мені тут говорити про роботу, Лесю! Я
Одного разу я погладила свого онука Артема по голові, і він напружився, ніби вперше відчувши дотик. Тоді я вперше ясно побачила: любов, яку я ховала в собі, тепер обернулася проти мене, і мої діти виростили чужих
Одного разу я погладила свого онука Артема по голові, і він напружився, ніби вперше
— За що ти так за мною доглядаєш? Я не заслужила твоєї любові та турботи! – сказала свекруха, – Я колись зробила тобі щось погане, що ніколи не зможу собі пробачити! Але й покаятися тобі не могла, гордість не дозволяла.
— За що ти так за мною доглядаєш? Я не заслужила твоєї любові та
— Мамо, я зараз на роботі, не можу говорити! — спробувала я пояснити, але вона лише підвищила голос: — А ти повинна! Ти моя донька! Вона перетворила наше спілкування на постійний потік негативу, звинувачуючи мене у своїй самотності та нещастях
— Мамо, я зараз на роботі, не можу говорити! — спробувала я пояснити, але
Світлано, а навіщо ж ти знову Марту обманюєш? — здивовано пролунав голос бабусі. У ту мить, коли я святкувала ювілей батька і раділа, що нарешті можу їм допомогти, я навіть не підозрювала, що мої старання виявилися великою батьківською таємницею
— Світлано, а навіщо ж ти знову Марту обманюєш? — здивовано пролунав голос бабусі.

You cannot copy content of this page