fbpx

Закохався у дружину після розлучення: як гуляти, їздити по морях – є коxанки, а як у лікарню – вона «найближча родина»

Олег і Катя вперше зустрілись у церкві. Хлопець відразу побачив нову гарну дівчину і не зводив з неї очей усю службу, пише “Вісник.К”.

Вона це помітила і ніяково відводила погляд. А коли підійшов, щоб познайомитися, сказала:

– Бог тебе любить.

– Краще б мене полюбила ти, – посміхаючись, відповів на те.

Між молодими завирувало таке романтичне кохання, що вже за місяць відгуляли весілля. А через рік бавили маленького сина, ще через один – донечку. Буденні клопоти, щоденні проблеми, недоспані ночі, брак грошей – усе відразу звалилося на молодят. Їхнє кохання дало велику тріщину, і діти стали рости у постійних сварках і гризні.

– Подивіться, який ваш тато ідіот!.. – шипіла Катя, коли чоловік повертався додому.

– Мамо, купи молозива, – скиглив малий Андрійко, за ним починала схлипувати Марійка.

– За що?! – Катя зривала злість на дітях, не стримуючи себе в емоціях. – Батько ані копійки не приніс. У його кишенях вітер гуляє. І нащо на ту роботу ходити?

Олег не зводив погляду зі своєї ще не так давно коханої дружини. У кого вона перетворилася?! Не міг повірити, що ця постійно незадоволена похмура жінка колись була милою сором’язливою дівчиною. Навіть віра в Бога не допомагає їй. І йому теж такої віри бракувало. Бо дратувало у дружині все, навіть голос. Сотні разів запитував себе, за що її полюбив, і не знаходив відповіді.

Якось після чергового скaндалу заплакана Катя спокійно покликала у зал, зачинила за собою двері, сіла на диван, обхопивши голову руками.

– Ти знаєш, нам треба розлучатися, – тихо промовила. – Я так більше не можу.

– Добре, – стиснувши кулаки від безсилля, кивнув Олег.

Так просто, не зважаючи на сльози малих дітей, вони зруйнували свою сім’ю. Їм, як людям віруючим, це далося непросто.

***

Після розлучення Катя з дітьми й Олег мешкали й далі разом. Бо ніхто не хотів поступатись. Олегові нікуди було йти, а жінка не мала бажання розмінювати квартиру, подаровану її батьками.

І зажили кожен своїм життям.

– Тату, може, ти помиришся з мамою? – заглядав сумними очима син-школярик, він дуже переживав, що вдома вiйна, проте батьки, засліплені ненавистю, цього не бачили.

– З ким? З тією дуpoю? – зверхньо кидав батько. – Синку, вибач, але нізащо!

Не звертаючи увагу на дитину, Олег втупився в екран комп’ютера, де якраз реєструвався на сайті знайомств. Тут стільки гарних молодих жіночок – милих, добрих, не таких, як «бивша», що очі розбігалися. Щовечора він просиджував на цьому сайті, переписувався з незнайомими дівчатами, розлученими жінками, не помічаючи пригнічених дітей.

***

Одного вечора вхідні двері відчинились – і на порозі постав Олег з незнайомкою. Вони були злегка заxмелілі, голосно сміялись, обіймалися. Побачивши цю картину, Катя аж закам’яніла. До неї перелякано тулилися діти, не зводячи погляду з тата.

– Ти геть здуpiв?! – нарешті Катя прийшла до тями. – Приводити кypву в мою квартиру?

Та Олег навіть й оком не моргнув, на мить відірвавшись від солодких поцiлунків, кинув байдуже:

– Та пішла ти…

І на очах у спантеличеної Каті повів коханку до своєї кімнати.

Читайте також: Чому саме моя Оксана, така добра, чесна, побожна?: збираючись на заробітки до Польщі, відчував якусь дивну тривогу і я не помилився

Відтоді чоловік частенько приводив дівуль до квартири. Катя голосно вмикала телевізор, щоб ні вона, ні діти не чули тих poзбeщeних cтoгoнiв з його кімнати. А згодом звикла до такого життя. Її дратувала негідна поведінка Олега, тому сама чоловіків не приводила додому, щоб дітей ще більше не тpaвмувати, хоча ой як хотілося насолити колишньому.

***

Так минуло кілька років. Аж одного дня Каті подзвонив незнайомий номер:

– Ваш чоловік потрапив у лікарню…

– Це колишній чоловік, – з притиском перервала на слові.

– Яка різниця? – невдоволено вигукнули на тому кінці дроту. – Хворий сказав, що ви найближча родина. У нього aпeндицит.

Катя сердито пхикнула: бач, як гуляти, їздити по морях – є коxанки, а як у лікарню – вона «найближча родина». Важко зітхнула, нічого не поробиш, треба йти до нього. Бо й справді Олег на світі один як палець. У цьому ще раз переконалася, коли побачила його на лікарняному ліжку. Блідий, змучений, нещасний. Де й подівся той самовпевнений молодий чоловік з презирливою посмішкою? Біля сусідніх ліжок із хворими щебетали рідні, поправляли подушки, подавали їсти, а Олег був самотній. Жодної коханки не видно поруч. Побачивши її, ледь усміхнувся і відвів погляд, очевидно, його їв сором. Що саме вона, яку обзивав «дуpою», «непутьовою», принижyвав перед дітьми, тепер його доглядає. Приносить їсти, допомагає встати з ліжка, він, обіпершись об її руку, робить перші кроки після опepaції… Катя, і сама собі дивуючись, не фиркала до Олега, а турботливо дивилася на нього, шкодувала. «Не чужі ж ми люди», – не раз думала.

А коли Олег виписався з лікарні, то разом з Катею ошелешили родину та друзів. Вони понесли заяву на одруження! Знадобилося десять років, щоб колишні чоловік та дружина зрозуміли: люблять один одного, лише молодість не змогла побороти життєвих труднощів. І незадовго вони відгуляли друге весілля. Та найбільше на ньому тішилися діти, які були щасливі, що тато і мама знову разом.

Автор – Юлія ШЕВЧУК

You cannot copy content of this page