Українські вчені цілодобово записували підводні співи тюленів. Для цього в двох протоках біля острова в лунках, які активно використовували тварини, були встановлені 2 акустичні рекордери.
Цієї весни українські вчені почали акустичні дослідження тюленів Ведделла в районі станції “Академік Вернадський”.
Про це повідомили на сторінці Національного антарктичного наукового центру у Facebook.
Як і навіщо науковці записують звуки тюленів?
Тюлені Ведделла – найпівденніші ссавці, які чудово пристосовані до життя в одному з найхолодніших регіонів планети. Вони здатні затримувати подих та залишатися під водою майже півтори години поспіль, подекуди пірнаючи на глибину понад 600 метрів. Щоб ковтнути повітря, роблять лунки або використовують тріщини в кризі.
Загалом було відомо про близько 30 типів звуків у репертуарі цих тварин, але нещодавно було виявлено ще 9 типів – в ультразвуковому спектрі. Це різні цвірінькання, свисти і трелі. Приблизно п’ята частина підводних співів відбувається якраз на таких частотах – вищих за діапазон людського слуху: від 20 до 50 кГц, а деякі можуть сягати 200 кГц.
Раніше вважалося, що тюленям такі високочастотні звуки не притаманні, тож їхнє функціональне значення науковцям ще треба з’ясувати. Існує припущення, що зворотне відлуння таких звуків дозволяє тюленям орієнтуватися у просторі під час антарктичної зими. Хоч ці тюлені і мають гарний зір, але коли світла немає кілька місяців, то їм потрібен інший спосіб отримання базової інформації про навколишній світ, наприклад, щоб знаходити лунки або здобич.
Крім того, оскільки високочастотні звуки долають менші відстані, ніж низькочастотні, тюлені можуть використовувати їх для спілкування з іншими особинами, не приваблюючи хижаків.
Аналіз цих даних за допомогою спеціальної програми дозволить отримати нову інформацію про звуки та підводні комунікації тюленів, зокрема в ультразвуковому спектрі.
Аудіо: Oksana Savenko Національний антарктичний науковий центр, Facebook
