Я не знаю, як так могло статися і чому це взагалі сталося. Я була щаслива заміжня, як мені здавалося. Я з радістю поверталася додому після роботи, готувала вечерю своєму чоловікові і нашій дочці. Наші відносини багато хто називав ідеальними. Вони такими і були.
Але чому ж тоді я не змогла протистояти новим почуттям? Чому не викинула з голови новенького співробітника, який прийшов до нас на посаду головного редактора жіночого журналу. Чоловік і в жіночий журнал. Спочатку це викликало у мене посмішку.
Перший час я не перетиналася з ним, але потім ми стали спілкуватися і відразу знайшли багато спільних тем. Виявилося, що ця людина на своєму місці, і я помилялася в своїх припущеннях, що він не компетентний в питаннях жіночої душі.
День за днем я стала помічати, що стала старанніше обирати гардероб на новий робочий день. Що тепер я не дозволяла собі піти з «хвостиком», а завжди робила зачіску. Я закохалась. Як банально.
Ми стали зустрічатися. З моїм колегою. Він був не одружений, йому легше. Мені ж наші зустрічі приносили і радість і сум. Прийшовши з побачення додому, виправдовуючись завантаженістю на роботі, мене чекав чоловік і дочка. Стіл накритий, вечеря на столі. Чоловік допоміг зробити дочці уроки, щоб я могла відпочити після важкого дня. Як же мені було соромно в ці моменти. Хотілося крізь землю провалитися. Краще б мій чоловік був неробою і любив хильнути зайвого, краще б протирав штани біля телевізора. Але він був ідеальним чоловіком, але любила я іншого.
Ночі безперервно я ревіла в подушку. Моя душа роздвоїлась. Я відчувала себе зрадницею. Я розуміла, що мої почуття до чоловіка згасли, але ми були чудовою сім’єю. У нас була дружба, відповідальність, довіра. Ми виховували дочку. І я могла все це зруйнувати своєю поведінкою і своєю закоханістю. І я прийняла рішення покинути свого коханого. Я вибрала сім’ю!
Прийшовши на роботу, я вирішила відразу ж поговорити з колегою. Але коли побачила його, земля пішла з-під ніг. Я не змогла розлучитися з ним, тому що він дуже глибоко оселився в моїй душі і моїй голові.
Він пропонує жити нам разом і я б погодилась, але оця його умова. Він не хоче ростити чужу дитину, тому наполягає, аби я після розлучення залишила доньку чоловіку. Я спочатку проти була норовливо тупнула ніжкою і сказала ніколи. Але минуло два дні і я вже думаю про це. прокручую у голові варіанти. Мабуть, погоджусь.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
