У мене двадцятирічна дочка, яку я виховала сама (чоловік пішов до іншої, коли Тані було вісім років). Я безмежно люблю свою дівчинку, вона у мене розумниця і красуня, вчиться в інституті, знає кілька мов.
Навчання у неї завжди було на першому плані, я навіть часом турбувалася, що у неї немає постійного хлопця, всі якісь друзі-приятелі. А недавно стала помічати, що її додому підвозить якийсь чоловік на дорогій іномарці. Спочатку я нічого не випитувала, тільки тихо раділа. А недавно, перед її днем народження запитала, чи запросить вона свого залицяльника. І що ви думаєте, виявляється, він одружений, є маленька дитина, і ні про яке майбутнє весілля мова не йде.
Я просто не знаю, що й думати – адже я її зовсім не так виховувала, намагалася прищеплювати правильні цінності. Та й приклад батька, який покинув нас заради іншої жінки, хіба не вагома причина не лізти в чужу сім’ю. Але Таня твердить, що у них справжня любов і вона з ним щаслива, а те, що хлопець одружений – це помилка молодості, яку ще не пізно виправити.
Я від її слів просто дар мови втратила – коли ж моя ніжна добра дівчинка встигла перетворитися в безсердечну самолюбку? Невже я не догледіла, вчасно не пояснила, що на чужих сльозах щастя не виросте? У мене навіть були думки поговорити з її хлопцем, боюся тільки, щоб не зробити ще гірше і не нажити ворога в особі власної дочки.
Як вберегти доньку від помилки і не зламати їй долю?
Світлана, 49 років.
Фото ілюстративне.
