fbpx
Дозвілля
Я не навмисне, чесно. Просто вирішила шлях трохи скоротити ну і зустріла їх двох. Це так мило виглядало, хоча і здивувало мене дуже. Вирішила прослідкувати за ними і на тобі. Ну а потім ще подруга новиною ошелешила і знаючи правду, я розгубилась просто

Кілька днів тому я поверталася пізно ввечері з роботи. Пішла коротким шляхом, була дуже втомлена. Проходячи повз якогось будинку, він далеко розташований від мого, помітила чоловіка моєї доброї подруги. Він йшов, тримаючи за руку маленького хлопчика. Це при тому, що дітей у них немає. Порівнявшись з ними, я намагаючись іти так, аби він мене не помітив, я почула їх розмову. Розмова батька і сина. Ну не змогла я піти додому, як збиралася.

Трохи відставши від них, повільно пішла за ними. Подальшої розмови я не чула, але мені вистачило і того, що я бачила. Це виглядало дуже мило і зворушливо. Не кожен батько так поводиться з дитиною.

Я йшла за ними. Картина розчулювала. Так ми підійшли до чергового дому. Біля під’їзду їх зустріла жінка. Сказати просто жінка, нічого не сказати. Її зовнішній вигляд говорив про те, що вона досить таки забезпечена. Я отетеріла. Значить, як дружині щось купити, він п’ять разів подумає про необхідність цієї покупки, а тут схоже на те, що вона взагалі не знає відмови ні в чому.

Далі було ще миліше. Підійшовши до жінки він ніжно її обняв, довго шепотів щось на вухо. Шкода, не чути було. Скільки разів ми зустрічали його з подругою, хоч би раз так повівся з нею. Я не хотіла спостерігати далі. Десь в глибині душі маячила надія, що це просто його добра знайома. Вони зараз поговорять і розійдуться по домівках, час то вже зовсім пізній для гостей.

Ні. Зайшли в під’їзд. На жаль, на двері кодовий замок і я не змогла дізнатись номер квартири. Так це вже і ні до чого було. Картинка склалася і без цього.

По дорозі додому набрала подругу. Настрій у мене було огидний. Вона це відчула і запросила в гості, пославшись, що її чоловік поїхав у відрядження. У мене земля пішла з-під ніг. Тепер ніяких сумнівів. Мої здогадки все ж вірні. Господи, ну навіщо я пішла сьогодні по короткій дорозі?

У подруги ми просиділи до пізньої ночі. Обговорили все, що тільки можна. Але найголовніша її новина – вони квартиру продають і купують значно більшу. Усім займається чоловік і вона була вельми щаслива з того.

Я дар мови втратила. Це ж її дім. Квартиру вона у спадок від батьків отримала. А що, якщо він збуде її і залишить подругу ні з чим заради своєї любові.

Пішла додому і ледь не плакала. Чоловік просить не втручатись. але я не можу і не знаю, як бути. Змовчу – подруга може залишитись без житла. А якщо скажу, чомусь же він її досі не залишив, хоча дитині тій уже три чи чотири рочки.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.