Я так і не зустріло справжнє кохання за все своє життя.
Я двічі була одружена, у мене був коханець, а от справжнього кохання за свої 59 років так і не знала. Були, звичайно, захоплення, закоханість… Але я ніколи не відчувала того сильного почуття, про яке часто читала в любовних романах.
Я завжди втішала думкою, що в мене все ще попереду, що, можливо, колись я закохаюся по-справжньому… по-дорослому чи що. Та тільки цього не сталося. Я розумію, що навряд чи станеться. Скоро пенсія…
Мені вже здається, що це “велике кохання” вигадали, а його насправді немає.
Можливо, я не права…бо в моїх подруг як вони казали було це кохання. І вони досі живуть з чоловіками по 40 років. Добре хоч я народила 4 дітей, і не відчуваю себе такою самотньою на старості років.
Навіть зверталась до священника в місцевій церкві аби він мені пояснив що ж таке кохання. Але після довго розмови я так і не зрозуміла, що він мені говорив.
Хтось відчував справжнє кохання? Чи це казки, в які ми всі так відчайдушно намагаємось вірити?
