Вчора пролунав дзвінок від сестри. Я дуже зраділа. Справа в тому, що мвйже місяць, відколи вони з сім’єю повернулись до себе, вона зі мною чомусь не розмовляла. Ми не сварились. Навпаки, я передавала продукти, молоко і рибу, яку чоловік ловив, але сестра відповідала односкладово, хоч і брала все. Думала неприємності які в неї, а мене турбувати не хоче. Ан-ні! Учора почула я все дізналась і ледь не посивіла за ніч.
Сестра моя в Ірпені жила. Ледь вони виїхали звідти і добрались до нас у село на Черкащині. Вісім чоловік у легковій машині. Як вони доїхали говорити не буду. Майже місяць усі разом до тями приходили. Діти плакали ночами. дорослі ходили з “порожніми очима”. Я за ними, мов нянька ходила. Два рази ледь у домі пожежі не сталось. настільки їм важко було морально.
Спала я по сусідах. Будинок у мене не великий, а їх восьмеро. Прийду попораюсь їсточки наварю, та й іду на ніч кудись. Ну а як? Родина ж ми. Хіба не в такі часи й дізнаєшся хто є хто.
Скажу, що маю трьох дітей. Живуть вони в нашому ж селі і всі разом ми господарюємо. Зяті в мене молодці. З самого ранку і до ночі працюють на благо родини. Маємо свої двадцять гектарів землі і в людей беремо в оренду. Не скажу, що прям багатії, але змогли і комбайна придбати і трактор у нас свій. До того ж тримаємо корови і свині. Гуртом воно легше, та й де в селі ще роботу знайти, як не от так.
Сестра одразу пішля школи до столиці на навчання поїхала. там заміж вийшла і отримала квартиру в Ірпені. Там усе життя і жила. А я з чоловіком біля мами моєї залишилась. Мама все життя мала недугу одну, яка не давала їй рухатись добре. То ми й наглядали з чоловіком за нею. Під кінець їй геть зле було, лежала три роки. Я й догледіла її.
Ще за життя мама переписала на мене і землю і хату. Я переоформила тоді, хоч чоловік і відмовляв. Нащо такі гроші витрачати? Хто зазіхне? Сестра одразу сказала, що їй нічого не потрібно, а так як я маму догледіла, то й мені усе хай і буде.
Сестра повернулась в Ірпінь місяць тому. Чомусь, не розмовляла зі мною. Діти її телефонували, а вона ні. Я думала може неприємності які, а може от так вона переживає все. не чіпала її.
Вчора вперше відколи поїхала від мене, сестра мене набрала. Крижаним голосом попросила вислухати.
— Я знайшла юриста який пояснив буде представляти мене в суді. Тобі дісталась і хата мамина і земля. Це несправедливо. Я не збираюсь брати чуже, мені мою половину віддай і все.
Аж в голові запаморочилось. Ледь дочекалась чоловіка з лісу, де вони з зятями дрова заготовляли. Так образливо стало, просто передати не можу.
Я прийняла їх. Годувала, одягала, прала, готувала. Передавала посилки з їжею щотижня. Я з відкритою душею, адже це ж сестра. А вона все приймала і думала про те, як відсудити половину того, що я маю…
Чоловік просить заспокоїтись і доводить. що в сестри нічого не вийде. Каже, що вона змінилась від пережитого і їй просто прийти до тями потрібно. Каже, що вона ще проситиме вибачення, а я зараз просто повинна зрозуміти її і простити.
А я не можу. Плачу. Як можна простити те, що людина чинить от так. Найрідніша.
Катерина Р.
27,06,2022
Головне фото ілюстративне – pexels.
