І що його потягло на бік? Ольга – красива і розумна, чимось там керує, небідна і не дрібʼязкова і житло своє: не абищо, а гарна двокімнатна квартира, куплена дівчиною ще до шлюбу.
І ніколи йому нічим не дорікала: ні розкиданими шкарпетками. Ні лежанням на дивані. Ні тим, що грошей мало приносив: ідеальний варіант супутниці життя та щиро подруги!
А останнім часом взагалі нічого не приносив:
– Я там тобі залишила, Сергійку, на кишенькові витрати – піди пройдися!
І завжди – з посмішкою:
– Тобі м’ясо як просмажити, любий?
І що йому треба було, питається? Весь день удома – з роботи три місяці тому звільнили.
Роби, що хочеш – ніхто не контролює та не вимагає звітів!
Занудьгував, мабуть! А чого не зробиш від нудьги?
Може, дитину треба було запланувати? Але вони поки що вирішили пожити для себе.
А Лідка – так: епізод у його житті! Так, було весело. Так, можна повторити, що власне він і робив! Але не більше.
А ці друзі вже настукали: вони ж завжди опиняються там, де на них ніхто не чекає.
А за легендою він у цей час був із Борисом на рибалці. І навіть чоботи захопив: так, такі гумові – веселенького кольору!
І, для достовірності, їх навіть удома вдягнув, хоча було спекотно: мовляв, іду рибу ловити – не сумнівайся, люба!
Щоб точно Олька повірила: адже втрачати її в плани Сергія не входило.
А Оля несподівано легко відпустила чоловіка на два вихідні – у неї намітилися якісь невідкладні справи:
– Так, ти їдь, любий, а мені треба буде в дечому розібратися!
Все складалося просто ідеально!
Але найкращій подрузі Олі раптом знадобилося в той же час провідати маму, яка жила в одному досі з Лідою!
Ну, от хто ось усім цим розпоряджається?
Боженька, провидіння, доля чи ретроградний Меркурій? Але ж хтось усе це підлаштував?
І, головне, він же цієї подруги не помітив! Не до цього було: він у передчутті біг до Лідки!
Але Марина його помітила. Ну, і настукала:
– Куди це твій кіт у чоботях ні світ, ні зоря поперся?
Невже до маркіза Карабаса у гості? У нас у цьому під’їзді жодної гідної кандидатури нема!
Це вона відразу натякнула, що у Сергія стосунки з кимось, що виходить за рамки.
Так, Ліда працює касиркою! І що? Вони, власне, там і познайомились. Народу у вихідний у супермаркеті було мало, ну, і вони трохи побалакали.
А потім вона його запросила забігати на вогник.
І вона почала забігати регулярно – приблизно раз на тиждень: все одно робити було нічого!
Дружині казав, що ходить на співбесіди. Та вона, загалом, і не питала, як її коханий проводить час.
Але ця Марина посміла все зняти на телефон! Так, як він входить до під’їзду. Щоправда, зі спини – але впізнати можна!
І чоботи в нього дуже навіть помітні! А потім і адресу будинку зафільмувала: то був контрольний, так би мовити.
Тому коли він увечері в неділю повернувся з рибою – так, було передбачено і це: супермаркет вам – не абищо! – на нього чекав несподіваний прийом.
Причому Оля не вимагала жодних подробиць і клятв: мовляв, Христом-Богом клянуся, був на рибалці! Помилилася твоя Маринка!
І просто спитала:
– І давно це у тебе?
А в нього це було не дуже давно, але вже регулярно: раз на тиждень, доки дружина була на роботі.
А тут його, на свою голову, домовитися на два вихідні дні – Лідка запросила.
От і наплів про рибалку з ночівлею і що зв’язок не ловить.
А Борис обіцяв підстрахувати. І підстрахував!
Подітися було нікуди, і він зізнався! І вона вперше за весь час шлюбу не стрималася і наговорила йому всякого.
А це Сергію теж не сподобалося, і він випалив, мовляв, якщо я тобі не подобаюсь, то можу піти!
– Ну що – серцю не накажеш: йди! – Легко погодилася Оля.
– І що так легко відпустиш? – Здивувався чоловік, який очікував зовсім не цього.
– Так, відпущу: якщо тобі там буде краще – йди!
І хто їх зрозуміє – цих жінок? Іди, каже! І – жодної негативної емоції, навіть неприємно стало! А як же ці, як їх, сльози та благання залишитися?
Адже п’ять років, все ж прожили: могла б і краще відреагувати! Мовляв, я все тобі пробачу, і цю Лідку теж!
Він, загалом, і йти не збирався! Так – налякати трохи вирішив. Щоб Оля не дуже на нього напосідала через його вчинок. Мовляв, не подобаюсь, можу й піти!
А вона й каже: Іди! А до Лідки він йти зовсім не хотів. Та вона й не кликала, якщо зовсім чесно.
Жінка, яка нещодавно отримала розлучення, жила сама і насолоджувалася внутрішньою свободою. Сергій їй сподобався: тому вона запросила його до себе додому на чай, каву, потанцюємо.
Але зробила це без жодних обіцянок та зобов’язань: чоловік сказав, що одружений.
– Але я ж тебе не одружитися з собою, боронь Господи, кличу! Одружений – і добре!
Заходь для різноманітності.
І що тепер скажете робити? У Лідки «назовсім» на нього не чекають…
Але ж не валятися у Ольги в ногах: Я пожартував – прийми назад!
Ні – не гоже так чоловікові! Тому, Сергій, все ж таки, вирішив піти: нехай поживе один тиждень, другий і зрозуміє, що такі, як він, на дорозі не валяються!
Так, можливо, вони валяються на дивані, але це краще, ніж нічого: ти ж заміжня, а не одна!
Чоловік сказав – чоловік зробив! І Сергій пішов до Ліди. До речі, валіза з його речами вже була зібрана і чекала у передпокої: зверху Оля поклала кульок з рибою.
Ліда зустріла його ніяк. Так, без емоцій: бачились уже! А мусила кинутися від радості на шию.
Що ж сьогодні за день такий? Чи жінки нині пішли такі холодні? Мабуть, у дитинстві на святкових концертах всі були сніжинками.
Ну що – йому ж краще! Було без радості кохання – розлука буде без смутку! Тиждень якось перекантується, а там побачимо!
Але тут виявилося, що в запалі він не передбачив деякі прикрі дрібниці. Які, при найближчому розгляді, виявилися не такими вже й дрібницями.
Почати з того, що Оля забрала ключі від автомобіля, на якому він їздив за довіреністю. Так, він не продумав!
Не продумав він і те, що своїх грошей у нього давно не було: Олечка постійно виділяла йому на кишенькові витрати.
І не тільки: щедра дружина, як то кажуть, закривала всі його базові потреби.
Це – якісне харчування, гарний одяг, відпочинок разом двічі на рік, культурна програма та «захцянки»: він і раніше заробляв не дуже багато.
І, раніше, приходячи до Ліди, Сергій завжди захоплював щось смачненьке: гроші ж у нього були!
Ну, нічого – не вижене ж вона його! Адже, начебто, щось говорила про кохання…
До того ж, він – ненадовго: за тиждень Олька подобріє та прийме його назад!
Олька за тиждень не подобріла. Ні, можливо, це і сталося! Але щоб дізнатися про цей хвилюючий факт, потрібно було поговорити один з одним по телефону.
Дівчина першою не дзвонила. А дзвонити самому було неможливо! Навіть уявити таке Сергію було важко! Він – і кланятиметься? Ну ні!
Це нехай вона дзвонить та залагоджує непорозуміння! Могла б все перевести в жарт: жінка ж – дуже розумна!
Адже цілим колективом чоловіків керує! І чого їй так вператися? У них все було просто чудово!
А Ліда явно не розраховувала на безкоштовне проживання у неї безробітного кавалера з добрим апетитом.
Так, симпатичного! Так, із почуттям гумору! Але ми так не домовлялися: потанцював – греби до своєї благовірної вечеряти смачними фрикадельками!
Тому жінка почала висловлювати деяке невдоволення, явно натякаючи на те, що скоро годуватиме його однією любов’ю.
– Але ж ти казала, що любиш! – Невпевнено спробував прояснити ситуацію кавалер.
На що отримав вичерпну відповідь:
– Чого не скажеш у жартівливій розмові!
Тому, не дочекавшись дзвінка від дружини – а слухавку вона не брала – у неділю, спозарання, Сергій рушив до Олечки: настав час повертатися! А в цю пору дружина завжди була вдома.
І вона, на його думку, вже мала перебувати на низькому старті, щоб одразу кинутися до нього на шию зі словами подяки: дякую, що повернувся, мій коханий!
Я вже давно все усвідомила і всі «жданки чекала»!
Потрібно було купити квіти – як показували в численних серіалах. Але грошей не було від слова “зовсім”. Ну, що – доведеться розраховувати тільки на власну харизму та чарівність!
Двері відчинилися відразу – ніби на нього чекали: на порозі стояв незнайомий накачаний чоловік.
«Вже когось привела! – подумав Сергій. – А його всього два тижні і не було!
– Ви – Сергій? – Запитав чоловік. – Ольга попередила, що ви зайдете.
– Я-то – Сергій, а ось ти хто? – одразу наїжачився Сергій: зараз він йому настукає по голеній потилиці!
– А я – новий господар цієї квартири!
– Тобто– новий господар? А Олечка де? – здивувався чоловік.
– А хіба ви не знаєте? Ах, так! А Олечка поїхала!
– Куди?
– Кудись до моря – вона не уточнювала!
– До якого моря? – остовпів Сергій: всього чотирнадцять днів його не було, і тут таке. Може, це йому сниться? Ущипніть мене, люди добрі!
– Як на мене, до Чорного! Не до Білого ж! – реготнув чоловік.
– А чому – до моря?
– То вона спадщину отримала! Біля цього моря!
– Спадщину? – здивувався Сергій. Так от, мабуть, у чому вона тоді розбиралася, коли він поїхав на «рибалку»!
– Ну, так: особняк якийсь, чи що – тонкощів не знаю! Тому одразу вступила у спадок, продала квартиру, звільнилася та поїхала до моря!
– Як звільнилася? – остовпів Сергій.
Так, дружина завжди мріяла жити біля моря! Але як він? І куди йому тепер іти? До Ліди? Повертатися до мами в однокімнатку квартиру? Може, адресу залишила і чекає на мене там?
– А як звільняються? Написала заяву і її одразу ж розрахували! Вона домовилася навіть, що зарплату не братиме, аби її відпустили без відпрацювання!
Та й навіщо їй тепер ці копійки – вона ж тепер багата спадкоємиця!
– Тобто – багата спадкоємиця?
– Та що ви весь час дивуєтесь? – невдоволено спитав чоловік. – Так, отримала добрий спадок і сказала, що тепер може не працювати! А Ви, що – справді, не знаєте?
Вона сказала, що зайде колишній чоловік. То Ви – чоловік чи хто? Для чоловіка, навіть колишнього, ви щось занадто мало поінформовані!
Колишній чоловік? Чому колишній?
– А ви звідки це знаєте? – підозріло запитав Сергій.
– Так вона сама мені все і розповіла – поділилася, так би мовити, загалом, радістю! Ні, не називаючи, звичайно, конкретних сум та цифр!
Так, до речі, вона вам дещо залишила! – і дядько виніс йому ті самі злощасні чоботи…
В одному чоботі опинилися його нечисленні вудки, куплені для відводу очей. В іншому стирчав лист: звичайно ж, вона залишила йому адресу, його мила дівчинка! Ось зараз він і дізнається!
Не може його ніжна Олечка його покинути, не може! Вона ж його так любить!
А, швидше за все, там – і гроші йому на дорогу до цього особняка! Хоча залишати гроші незнайомій людині – ризик: це все може підмахлювати! Он, як очі бігають…
Сергій прочитав листа і повернувся, щоб піти.
– Агов, чоловіче, ти чоботи свої забери! – навздогін викнув йому новий господар квартири.
– Залишіть собі! – тихо запропонував Сергій.
– Навіщо мені такие? Та й розмір не мій! Сказано – віддати!
І зовсім розгублений чоловік із чоботями вийшов із під’їзду.
А в листі виявилася лише одна пропозиція:
“Я розлучаюся: змотуй вудки, любитель-рибалки!”
