Ось, наприклад, з того, що пам’ятаю – потрібно у дворі прибрати, він підходить і запитує: “Ти коли-небудь бачила, як вода на сонці випаровується? Ні? Ну, ходімо покажу!”
Ми виходимо, тато зигзагоподібними рухами поливає двір зі шланга і каже, що потрібно почекати лише декілька хвилин і все висохне.
“Давай, – пропонує, – поки чекаємо, підметемо? Ти праворуч мети, а я лівий бік візьму, заодно подивимося, у кого чистіше вийде”.
Я захоплююся підмітанням, намагаючись не пропустити жодної смітинки, щоб не гірше, ніж у тата, а коли закінчуємо він говорить, – “Ось, бачиш вже і вода вся випарувалася”. Я оглядаю дійсно сухий двір і на рівні чарівництва сприймаю відсутність слідів поливання.
Або підходить тато до нас з сестрою і питає, – “А ви бачили, як мама гриби зубними щітками чистить?” Ми відповідаємо, що ні. Кілька миттєвостей і фраз, типу, “ану, подивимося, а у вас так само вийде?”, І ось ми стоїмо перед величезною горою на столі і вже втрьох чистимо гриби – кожна в своєму тазику з водою.
Або: “хочеш покажу, які у бур’янів корінці довгі бувають?”, а потім “ох, ти ба який, га!”, І ще трохи пізніше “давай так – я вимикаю, а ти їх онде складай разом”, і знову “о! а цей дивись, якого кольору незвичайного!”. А мені цікаво, мені весело, а те, що зайнята домашніми справами, я і не помічаю.
Вже будучи дорослою, я зізналася, що ще років в 10 розкусила цей хитрий хід, посміялися, позгадували.
Скільки років минуло, а тато і 20-річній мені іноді говорив з посмішкою: “а ти коли-небудь бачила, як донька в магазин за квасом для тата бігає, швидко-швидко так?”, Я відповідала: “бачила, зараз покажу! », і йшла в магазин, із задоволенням і ностальгією за дитинством.
Автор: МissLоyality.
Фото ілюстративне.
