– Нічого нічого! – погладжуючи доньку і знімаючи невидиму пилинку з розкішної весільної сукні, шепотіла мама, – Хай собі говорить що хоче і йде куди і з ким захоче, але він уже твій чоловік. Чуєш? Твій! А там після першого одразу не зволікаючи і друге і третє йому дитя подаруєш. Зараз такі аліменти. Йому дешевше буде з тобою жити, доки діти не виростуть. Ну а в п’ятдесят років хто вже життя міняє. Так у парі і проживете. А зараз хай побігає.
Мама у Оленки мудра жінка. Це ж вона і підказала, як за Максима заміж вийти і це при тому, що її коханий уже з іншою заяву в РАЦС занесли. Але Галина Тихонівна знала родину доччиного обранця, знала, що ті ніколи не дозволять сину залишити дитину без батька. Тай чуток не хороших довкола їх фамілії ніхто не захоче – татко депутат місцевий, вся кар’єра на іміджі тримається.
Чого вартувало Олені хоч одна година на одинці із закоханим по вуха в іншу Максимом, розповідати не потрібно. Дівчина пішла на крайні міри, але свого таки досягла. Коли до весілля її коханого залишався місяць, Олена заявила його батькові, що при надії від Максима. Ну а Галина Тихонівна постаралась, аби чутка про це якнайшвидше розлетілась містечком. Тільки ледачий не обговорював ту ситуацію. Навіть ресторану не міняли. Лиш напис для фотозони інший замовляли і в запрошеннях інше ім’я нареченої вказали.
Так Олена і опинилась ось у цьому залі в ошатній сукні поряд з коханим. Все те весілля нагадувало фарс: щаслива наречена, пригнічений жених і отетерілі від усього що відбувається гості. Навіть “гірко” не звучало радісно. Ледь добули до кінця те весілля, а вже наступного дня ніхто й не збирався. Навіщо? Видно ж було, що то все показне і радіти там немає за кого.
Олена робила все, як казала мама. Постила щасливі фото з коханим і робила вигляд, що їхня родина і справді така – справжня. Після першого сина майже одразу з’явилась донька, а потім і двоє синочків. Оленка зітхнула полегко, от тепер точно нікуди не піде. От тепер можна жити спокійно.
А майже через десять років з чотирьма дітьми і цілою машиною речей Олена мусила повернутись до батьківського дому. Максим таки залишив її заради коханої з якою вона колись його розлучила так несподівано. Навіть діти не спинили і аліменти не стали на перешкоді.
— Казала я тобі, що не вийде з цього шлюбу нічого хорошого, – роздратовано волала Галина Тихонівна, – А ти ні, буде мій. Ну? І на що ти розраховувала коли скількох дітей на світ приводила?
Олена вражено мовчала. А Максим тієї миті з усіх сил намагався забути події останніх десяти років обіймаючи свою кохану.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
