fbpx
Дозвілля
Свято в розпалі, тут саме розмова цікава, а до мене свекруха підходить і просить піти посуд помити, аби вона могла торт подавати. Уявляєте? Запросити мене, аби я посуд мила? Оце вже ні, я так і сказала

– У свекрухи день народження в цю суботу був, кругла дата, шістдесят років! – розповідає Дарина. – Вона запрошувала, звичайно, дуже наполегливо. Ну ще б пак – хочеться ж онукою похвалитися перед ріднею. Як мені не хотілося їхати, хто б знав! Ми зараз на дачі у мами, свекруха святкувала на своїй дачі – це протилежний кінець області.

– Ну да, не близько.

– Ось! Я вже чоловікові казала – може, відмовимось якось? Але він не вміє казати неправду. Та й мама сказала – некрасиво відмовлятися в таких випадках. Якщо немає вагомої поважної причини, треба їхати, якщо вже запрошують…

У Дарини та її чоловіка Юрія – чотирирічна дочка, в шлюбі вони п’ять років, разом – трохи більше. З декрету Даша так і не вийшла, хоча в минулому році, коли малятку було три роки, їм давали місце в саду.

– Ми навіть намагатися не стали! – зітхає Дарина. – Ми біля цього садка гуляємо, я бачу, як там і що. Вихователі на дітей уваги не звертають, стоять розмовляють, діти самі по собі. Фінансової необхідності працювати у мене немає, грошей нам вистачає!

Даша багато займається з дочкою, і дівчинка росте розумна і розвинена. Уже знає букви, розповідає безліч віршів, і бабуся, яка свекруха, аж ніяк не проти похвалитися онукою перед знайомими. Хоча сама займатися з дівчинкою якось не рветься: при тому, що давно на пенсії, вільного часу у неї немає. Влітку – дача, взимку – подруги, поліклініка, інтернет, серіали, театри і виставки.

– Зате знайомим розповідає, що бачить внучку кожен день! – усміхається Дар’я. – Я як почула, мало не впала. Кажу, та де ж кожен день ви її бачите, Наталія Георгіївна? А вона – ну як де, по відеозв’язку! Чоловік дзвонить їй кожен день по вечорах, ну і кличе Машу – ручкою помахати. Ось це називається – бачу внучку кожен день. Сміхота…

Інше діло друга бабуся – мама Даші. Вона дійсно багато допомагає дочці з дитиною. Практично все літо Дарина з дочкою живе у батьків на дачі, іноді для різноманітності повертаючись на тиждень в столицю. На дачі свіже повітря, зелень, річка. Будинок у батьків упорядкований, є все, що треба для життя, всі блага цивілізації – гаряча вода, пральна і посудомийна машина, холодильник, газ…

У свекрухи теж дача, але туди Дарина їздити не любить, була там, якщо чесно, за всі роки шлюбу рази зо три. Там все в кращих радянських традиціях: вода в колодязі, вбиральня на вулиці. З усіх благ цивілізації – хіба що лампочка під стелею.

– Я людина міська до останньої волосинки! – пояснює Дар’я. – Мені вся ця дачна романтика незрозуміла. В принципі, все нічого, якби не необхідність мити посуд в тазику. Б-р-р-р… Свекруха нічого дивного в цьому не бачить, гріє воду в тазику і вперед. А для мене це прямо кінець світу.

Незважаючи на всі побутові труднощі, свекруха свою дачу обожнює і їздить туди із задоволенням. Аж до того, що придумала ювілей там справляти, хоча, на думку Даші, набагато простіше було б це зробити в місті. Якщо вже не в кафе, то хоча б в квартирі, де є гаряча вода.

– Тим більше салати свої улюблені з майонезом вона в місті готувала, на дачі тільки заправляла! – розповідає Дарина. – Сервіз привезла, купу іншого посуду, ножі, виделки. Стіл накрила на вулиці великий. Народу було – чоловік двадцять, напевно. Подруги, сусідки, родички, дехто з дітьми і чоловіками. Ну, і ми троє…

У подарунок свекрухи Даша з чоловіком привезли хороший букет квітів і конверт з грошима, вручили, привітали, сіли за стіл. Стіл свекруха накрила вельми рясний – салати, закуски, м’ясо, птиця, гаряче. Гості їли-пили, посуду набралася, звичайно, гора. У якийсь момент свекруха неголосно звернулася до невістки:

– Дашенька, дитинко, ти у нас тут наймолодша – допоможи з посудом, будь ласка? Там я чайник поставила в будинку, він уже скипів. Налий водички в тазик, обполосни тарілки! Зараз будемо торт їсточки!

Те, що для Даші миття посуду в тазику – це кінець світу, свекруха була в курсі – невістка кілька разів їй про це говорила, коли Наталія Георгіївна раніше пропонувала їй приїхати до неї на дачу з дитиною.

– Я спокійно відповіла, що в гості приїхала, а не посуд мити, а вона все ніяк не заспокоїться. Тобі важко, каже, чи що? Так, кажу, важко. Вона – ну, якщо важко, то не треба нічого, сиди, я сама піду…

Підхопилися інші гості, понесли тарілки, всі помили. Здавалося б, інцидент вичерпано, але ні ж: свекруха не розмовляє з Дашею. Всім розповідає, що невістка зіпсувала їй день народження: попросила допомогти трохи, а Дарина відмовилася, та ще при всіх! Зганьбила перед людьми, свекрусі довелося в свій день народження ще й посуд мити і сльози сорому втирати.

– Так і знала, що нічим хорошим ця поїздка не скінчиться! – зітхає Дарина. – Півдня в дорозі по спеці з дитиною, в результаті непорозуміння.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.