Свято Миколая – це свято душевності. Свято щедрості. Свято небайдужості. Свято розуміння. Цього дня якось особливо розумієш, що все інше, окрім добра і милосердя, не має аж такого важливого значення.
У переддень свята Миколая, коли вже звечоріє, люблю прогулятись засніженими святковими вулицями. В цей час неможливо не відчути, що ніч перед святом є таємничою. Так само, як загадковою є мить творення добра, коли про неї ще не здогадуються інші. І саме у цій таємниці – особливість свята Миколая.
Іноді думаю, що відчував Святий Миколай, коли, допомагаючи іншим, уявляв їхні завтрашні усмішки на обличчях? Мабуть, його серце наповнювалося невимовною радістю. Думаю, це і є саме те відчуття, яке спонукає людей-благодійників творити добро від усього серця.
Миколай навчив мільйонів людей у світі дарувати. Можливо, ми б так ніколи і не зрозуміли значення слова “дарунок”, якби не приклади милосердних вчинків Святого Миколая.
Читаючи історію життя святого, натрапила на цікавий факт: “Миколай не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти”. І справді, допомога – це те, що потрібно комусь настільки, що, можливо, він про це вже навіть не просить. І це неабиякий талант сьогодні – вміти побачити переживання і потребу ближнього. І розуміти, що комусь особливо тоді потрібна твоя підтримка, коли він вже настільки зневірений, що просто мовчить.
Святий Миколай навчив нас вміти бачити тоді, коли ніхто інший не бачить, зуміти почути в мовчанні прохання про допомогу. Бо бідність – це не лише складний матеріальний стан людини. Іноді комусь так потрібні теплі дружні слова підтримки чи просто можливість бути вислуханими. І це те, що може подарувати кожен.
Свято Миколая – це свято душевності. Свято щедрості. Свято небайдужості. Свято розуміння. Ми черпаємо з нього натхнення. Цього дня і напередодні, коли навколо панує така благодатна атмосфера, якось особливо розумієш, що все інше, окрім добра і милосердя, не має аж такого важливого значення. І цього вчить нас Святий Миколай.
Галина Андрусів.
