Свята і благословенна ніч! Та сама що була тоді, так дуже давно. Коли зійшла зірочка з неба і звістила людям прихід Спасителя, який прийшов немовлям. Була та сама холодна зима і ті ж непривітні та грішні люди, які не впустили Бога народитися в теплу і затишну домівку.
Сьогодні, вже вкотре, повторюється спасенна ніч, одна в році вона є. Знову з неба сходить Немовля, яке любить, прощає і рятує. Яке приносить благодать, любов і спокій. Дарує мир кожному. Але чи всі відкривають своє серце і радо приймають Його? Чи поступають точно, зі своїм серцем, як колись з домівками у Вифлеємі?
Прислухатись до душі потрібно, вона прагне Найсвятішого, що був у яслах тоді, при волі та ослі. Прагне Того, накритого сіном, якого вітали пастушки і весь Небесний притч. То ж було б добре впустити Його в свою душу і радіти благодаттю подаровану Ним. Відчути запах Його святості і старатись не загубити її ніколи. Щороку чекати цю ніч і широко відкривати двері Ісусику, запрошувати кожен раз до себе і в свою домівку. Не грішити, щоб не прогнати зі свого життя. Берегти Його протягом року і не відпускати. Зробити серце чистим і затишним, щоб дорогому Гостю було комфортно, щоб радів куточку відведеному Йому.
Свята ніч! І лине ця святість повітрям по світі. Відчувають її всі, навіть ті що не вірять в Нього. Та все-одно відчувають, щось неймовірне і надзвичайне, щось таке, що відчувається лише раз у цій зимовій порі. Кожен сьогодні відчуває прихід Христа, Його народження та важливість цієї Місії.
Галина Мазурик, “Свята і Благословенна ніч”
