Серйозно? А те, що я тобі казала, що втомилася, що міг би й сам допомагати батькам із усім цим! І те, що мені треба було займатися своїми справами, які довелося робити вже після Нового року!

Завтра батькам скажу, що ми до них приїдемо тільки після дев’ятнадцятого, бо мама там нас з тобою чекає, не може дочекатися! – сказав Віктор дружині, залазячи під ковдру, де вже намагалася заснути Ірина.
— Якщо чесно, Валеро, я б взагалі нікуди не поїхала! – Відповіла вона йому.
– У сенсі?! – дуже здивувався він такій відповіді, бо чекав зовсім іншого. – Як це: ти взагалі б нікуди не поїхала?
– Так у прямому! Я й так, що перед Новим роком, що після нього наїздилась до твоїх батьків, допомагаючи з подарунками, возячи їх скрізь, куди треба було, на святковий стіл усе допомагала приготувати! А ще, крім того, я працювала і займалася ще нашими справами, поки ти тільки й робив, що відпочивав зі своїми друзями напередодні свята!
— Ой, Іро, чесне слово! Ти ж і так постійно працюєш, і займаєшся якимись підготовками! Я не думав, що тобі це буде важко!
– Серйозно? А те, що я тобі казала, що втомилася, що міг би й сам допомагати батькам із усім цим! І те, що мені треба було займатися своїми справами, які довелося робити вже після Нового року!
— Пам’ятаю, пам’ятаю,— поблажливо відповів їй Валерій. – Але ж ти сама пам’ятаєш, що в мене тоді стан був, який. Ну, не для того, щоб за кермо сідати. – Завуальовано завершив він свою відповідь.
– Так-так! Я чудово пам’ятаю, що ти щовечора мав важливі справи, від яких вранці голова дзвеніла! – Невдоволено відповіла чоловікові Ірина.
— У мене ж була відпустка! – вигукнув Валерій несподівано. – Чого ти чекала, що я сидітиму вдома і чекатиму, поки ти все доробиш у своєму комп’ютері? Що я втрачатиму цей час і не відпочину, як слід?
Продовження у першому коментарі

You cannot copy content of this page