Робота замість кохання. Якщо чесно, то я досі люблю лише одну жінку. Не вийшло і не склалося у нас. Мабуть, я був не цікавий, коли говорив про те, що хотів би зустрічатися.
Мені дали зрозуміти, що я їй не підходжу. Можна було сказати щось нейтральне, але вона тоді наговорила мені поганого. Сказала, що я нікому не сподобаюся, а їй тим більше.
З того часу я не знайомився більше з дівчатами. Всі контакти з жінками були виключно діловими.
Не думаю, що тоді дівчина мене обдурила, сказавши, що зі мною ніхто не захоче зустрічатися, мабуть просто вивалила правду.
З того часу моє життя перетворилося на низку трудових буднів. Щоб не було часу на самокопання, я завжди працював мінімум на двох роботах. У свій час навіть поєднував три роботи. Спочатку було важко працювати по 68-75 годин на тиждень. А зараз я навіть звик до такого режиму. Якось мене буквально вигнали у червні у відпустку. Так я не знав, чим себе зайняти у вільний час. Почуття просто огидне. Декілька днів намагався отримувати задоволення від “відпочинку”, але морально втомився сильніше.
Напевно, я вже можу вийти на пенсію та жити безбідно, але не знаю, що робити на пенсії. Одному мандрувати не хочеться. Не люблю залишатися наодинці із собою. Коли ти на роботі — ти ніби комусь потрібен, ніби твоє життя не має сенсу…
