fbpx

Прийшовши з храму, Юлія принесла в домівку, з посвяченою водою, ще й радість йорданських свят. Відчуття переповняли її душу

Прийшовши з храму, Юлія принесла в домівку, з посвяченою водою, ще й радість йорданських свят. Відчуття переповняли її душу. Святкова Літургія вливала неймовірну благодать. Враження складалось, що вона, справді, відчуває Ісуса, який охрещується, лише не бачить Його. Але Він поряд і щирі молитви пливуть з її вуст. Жінка розуміє, що Спаситель її чує.

Такої легкості та втіхи вона не пам’ятає. Цей день зміцнив її у вірі, відкрив щось нове і важливе. Юля змалечку ходить до храму. Її ще покійна бабуся з дідусем з собою брали, вчили молитися та по Божих заповідях жити. То ж багато вона знала теорії, читала духовні книги. Цікаво було, хотіла знати про свою віру та релігію. Вірила в усе, що чула від священників, старалася не пропускати Служб Божих, смутком відгукувалося це опущення. Бо ж отримувала благодать, інколи полегшення, як шукала його, чи любов яка сходила приємним теплом на неї.

Але сьогодні було щось неймовірне!

Вона відчувала у храмі присутність самого Господа. І це зворушило жінку до глибини душі і змінило її. Те що вона відчула ніколи не забуде і розказуватиме іншим, щоб не сумнівалися і були вірними дітьми Божими.

Дух йорданських свят залишив неповторний слід у її серці і відгукуватиметься щодня тим благословенням, яке Юлі влилося святою любов’ю та неймовірною радістю, що й було незвичним Господнім подарунком.

Галина Мазурик, “Йорданська благодать”

You cannot copy content of this page