fbpx

“Приймай, мамо, онуків на природу, – радісно мені син говорить, – Тут повітря свіже, чого їм у місті сидіти, – і при цих словах навіть не червоніє. Я ж його про допомогу просила і про те, що це в першу чегру йому потрібно казала, а він зверхньо відмовив ще й посміювався тихцем. Ну а тепер йому вже потрібно. А дзуськи”

Вік передпенсійний. Вирішили з чоловіком побудувати дачу, щоб в старості було де відпочити і попоратись коло землі. Частина грошей була відкладена, решту суми попросили в борг у дітей. Дочка, живе закордоном, з радістю перерахувала суму, якої бракує, навіть більше ніж просили. А син з невісткою відповіли, що дача їм не потрібна, вони відпочивають в Туреччині.

Вони не бідують, обидва при хорошій посаді, заробітки більш ніж пристойні. А батькам допомогти відмовилися. Ну, гаразд, подумали ми з чоловіком, як говоритися не ми все запам’ятали. Відносини наші не зіпсувались, ми все ж продовжували по-родинному спілкуватись.

На будівництво будинку пішли всі гроші. На облаштування ділянки не вистачало. Переступивши через гордість, прошу у сина позичити потрібну суму.  Отримала відмову, знайшов мільйон відмовок. Чоловік узяв кредит у банку. Викрутилися. Через рік ми таки закінчили будівництво.

Були травневі свята, з чоловіком поїхали на дачу, запросили друзів. Дзвонить син, горить, що після 25 травня привезе нам онуків на відпочинок. Їм потрібне свіже повітря, вітаміни. А я відповіла:

— Так вашій родині дача не потрібна, ви в Туреччині відпочиваєте, туди і вези своїх дітей, годуй вітамінами, вигулюй на свіжому повітрі.

І вимкнула зв’язок. Не можу я такого відношення терпіти: не допомагали, нас осуджували, на сміх піднімали, а тепер просто ставлять перед фактом – відкривай ворота, внуки їдуть. Хочуть і на курортах бувати і на ділянці відпочивати. Ні, так справа не піде.

Онуків звісно шкода. Я їх люблю і дуже. Вони не винні, що у них такі батьки. Аби ж не було у них грошей. Ми б зрозуміли, але на Туреччину 3 рази в рік вистачає. Невістка по салонам бігає і машину нову придбала, уже третю собі.

У чоловіка було професійне свято, приїхали в квартиру син з невісткою. Обидва всім своїм зовнішнім виглядом показують – ображені, а я поводжу себе, як ні в чому не бувало. Знову торкнулися питання відпочинку на дачі. Принципово відмовила.

Вкладати гроші не хочуть, а погрітися на сонечку бажають. Коли сиділи за столом, ділилися дачними планами, розповіли про бажання поставити басейн. Могли б сказати, що басейн встановлять за свій рахунок або кредит погасять. Але сидять і мовчать. Ось і ми відмовили.

Дочка зателефонувала, сказала, що гроші віддавати не треба, це подарунок. Вона в іншій країні живе, взагалі на дачний відпочинок не претендує, але допомагає.

Чесно, син мене дуже вразив. Не очікувала.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page