Історія
Приховане італійське рабство. Невигадана історія

Невигадана історія про сімейне насилля, з яким зіткнулася українка в Італії, що потрапила у пастку рабства, навіть не підозрюючи про це.

Найбільша біль в моїй душі від того, що нас в Італії не мають за людей, за несправедливість законів, за порушення прав людини, безнаказаність правоохоронних органів, які не тільки не помагають потерпілому, а ще й допомагають винуватцю і за хабар роблять жертву винною у тому що сталося.

В Італію я приїхала в далекому 1999 році, як і всі заробітчани – не від солодкого життя. З чоловіком була розведена, бо любив випити, а я просто на дух того не переношу. Лишила 6-ти річного сина з батьками та й подалася в світи.

Все вроді йшло більш-менш, так як і у всіх: робота, зарплата. Так пройшло багато часу, аж поки сусіди-італійці не звели мене зі своїм родичем, який був вдівцем. Я і слухати не хотіла, два місяці мене вмовляти, а як побачила того “фіданцата”, то мало не зомліла, побачивши цю потвору. Проте, фіденцато був найпрекраснішим і найдобрішим. В моїй голові закрутився такий туман, що мої подруги були в шоці від мого вибору. Дуже скоро почали ми жити разом.

Спочатку все було нормально, а потім помаленьку почали з’являтися все приховане підводне каміння.

Любові не було і не могло бути до такої мавпи, але ж не в зовнішній красі справа, мені хотілося вірити що всередині його душа – прекрасна. А згодом виявилося що душа була набагато потворніша.

Виявилося, що і з його сторони не було любові, було бажання отримати користь, знайти дурепу, котра безкоштовно батрачить на нього і його повнолітнього сина, за миску макаронів. Було б добре щоб була вона глухонімою, нічого не просила, тільки задовільняла без суперечки їх примхи. Коли я почала щось просити, відповідь була одною: “Закрий рот, набридло тебе слухати”.

Ввечері він приходив з роботи і питався чи їв його син, а коли я починала говорити про мого сина, казав у відповідь: “Закрий рот, я не хочу про нього чути”.

За рік спільного життя я натерпілася багато знущань. Визнаю: неосвічена, некультурна мавпа зуміла запаморочити мені голову, розчавила мене та закатала в асфальт. Ця істота в людській подобі вбила в мені почуття гідності, почуття людини і жінки так сильно і так надовго, що не можу дивитися на чоловіків взагалі.

Якось я лежала з температурою поза 40. Я помирала. А він приходив з роботи і навіть не відкривав до мене дверей, не подав мені води, бо боявся заразитися. Лікаря не викликали, ліків не купував (дорогі), а я впадала у гарячці в провалля і не мала сили комусь подзвонити щоб попросити помоги. В цей період жовтень-листопад 2009, в лікарнях від інфлуенції вмирало багато людей. П’ять днів поспіль я не піднімалася з ліжка, не їла і не пила, на п’ятий день під вечір я почула страшний голод. Тримаючись за стіни, ледве стоячи на ногах, пішла собі зварити трошки бульйончику. А тут прийшов мій дорогий “родич” з роботи, всівся за стіл зі своїм сином і чекав, що наймичка подасть їм миску.

За рік таких моторошних випадків назбиралося багато…

З часом я зрозуміла що я – безкоштовна рабиня без права голосу. Три рази втікла від такого життя і не могла втекти. Скінчилося тим, що він мене заразив венеричною хворобою. В мене була істерика, закатала йому скандал, а він мене побив і вигнав із дому. Я подала заяву в поліцію. Заява пропала: хто я така в чужій країні? Звернулася до адвоката, який здер з мене 1000 євро і нічого не робив щоб мене захистити, бо взяв хабар у “мавпи”.

Я опинилась без роботи, як той пес на вулиці. Щоб оплатити послуги адвоката напозичала грошей.

На фоні венхвороби в мене почалася сильна депресія, я почала сліпнути, почалися сильні неполадки з серцем. Поїхала в Україну, почала лікуватися, стратила купу грошей. А та “мавпа” подала на мене в суд за “абандоно тетто конюгале” (за те, що покинула сімейний дах – прим. Ред.).

Довідки про стан мого здоров’я в суді навіть ніхто не дивився, я була в стані депресії, а суддя навіть не поцікавилася чому я пішла з дому. В результаті мене зробили винною, звинуватили у тому, що я – жінка легкої поведінки пішла “гуляти” без дозволу чоловіка і присудили заплатити судові витрати.

Я потерпіла насилля у всіх проявах: побої, мене вигнали з хати, завдали великої шкоди здоров’ю і економічної і моральної шкоди… Історія плачевна, найболючіше те, що тебе ніхто в чужій країні не захищає.

А історія моя ще не скінчилася, бо не вдалося йому мене насильно відвезти в психушку. Перша жінка була ним збезчещена в 13 -ти річному віці, він довів її до раку мозку. Я вистояла велику боротьбу, але боротьба моя ще не закінчилася. Я зроблю все щоб його покарали, не так за мене, як за ту бідну жінку, яка так трагічно загинула.

Читайте також: Поїзд Дніпро – Одеса, те, що сталося цієї ночі я буду пам’ятати все своє життя

Джерело.

Related Post

facebook