fbpx

Пробач мене, доню. Ти не одразу мені сподобалась, бо я оцінила тебе по-зовнішності. Це моя велика помилка, і я це усвідомила тепер, коли бачу, що кращої дружини для свого сина не хотіла б. Не можна судити людину, не пізнавши її.

Ігор і Настя живуть щасливо і згадують, як непросто спочатку складалося їхнє подружнє життя.

Настя була дівчина весела, енергійна і лагідної вдачі. Познайомилися вони з Ігорем на одній з вечірок у Наталі, подруги Насті, з якою та вчилися разом в університеті.

Наближався день народження Наталі, вона прийшла до Насті і попросила:

– Слухай, Настя, чи не могла б ти піти зі мною в кав’ярню і допомогти з вибором меню. Я хочу замовити столик, запросити друзів, щоб відсвяткувати день народження.

– Так, звичайно, із задоволенням, – відповідала Настя.

Настав день народження Наталі, зібралися друзі за веселим святковим столом, приїхав також Ігор, брат Наталі.

В залі звучала приємна музика, Ігор запросив Настю до танцю. Ігор був симпатичним хлопцем, з хорошим почуттям гумору і одразу сподобався Насті. Так разом і провели вечір, ніби й у компанії, але насправді помічали тільки один одного.

Після закінчення вечірки Ігор запропонував Насті:

– Я б хотів тебе провести додому, якщо ти не проти.

– Чому б і ні, – весело відповіла Настя.

Проводячи Настю додому Ігор вдивлявся в її карі очі, які випромінювали ніжність і розумів, що “пропав”. Здається, зародилося кохання, і виглядало так, що це взаємно.

Почали зустрічатися. Здавалося, що потрібно більше часу, але вже через 2 місяці Ігор запропонував Насті одружитися. Для неї це не стало несподіванкою, бо не дивлячись на такий короткий термін, вона теж відчувала, що не уявляє собі життя без цього щирого, надійного хлопця. Погодилась, не вагаючись.

Запросив Ігор Настю до себе додому, щоб познайомити із мамою. Батька у нього не було вже давно, ще у школі залишився напівсиротою.

Як часто трапляється у житті, виявилось, що не таку невістку чекала мама Ігоря. Настя їй не сподобалась, бо була низького росту, і трохи кульгавила – у неї одна нога була трохи коротшою за іншу. Настя зрозуміла, що не сподобалась Ігоревій мамі, і це її дуже засмутило.

Ігор її заспокоїв, і впевнено сказав:

– Ти будеш жити зі мною, а не моєю мамою. Ми любимо одне одного. І тільки це має значення.

Одружилися. Ігор винайняв помешкання і влаштувався працювати на пошту.

Пройшло не так вже й багато часу, Настя народила сина, якого назвали Петриком, на честь дідуся, Ігоревого батька.

З того моменту і мама Ігоря почала частіше до них навідуватися, бо хотіла частіше бачити онука.

Ігорева мати зрозуміла, що помилялася відносно Насті, побачивши як вона доглядає за сім’єю і наскільки щасливим є її син. А ще вона дуже полюбила свого онука і не могла ним натішитися.

Якось, під час одного з візитів вона сказала Насті:

– Пробач мене, доню. Ти не одразу мені сподобалась, бо я оцінила тебе по-зовнішності. Це моя велика помилка, і я це усвідомила тепер, коли бачу, що кращої дружини для свого сина не хотіла б. Не можна судити людину, не пізнавши її. Дуже хочу, щоб ваша сім’я була щасливою.

– Дякую, мамо, – відповіла Настя. Я все розумію, і ніколи не тримала на вас зла.

Коли Ігор прийшов з роботи, Настя розповіла йому про розмову з його мамою, і він на радощах аж підняв дружину. Йому не давала спокою думка, що мама її не сприймала належно.

Тепер він повністю щасливий. У нього прекрасна дружина, чудовий син і злагода із дорогою серцю людиною.

Марія Мазурик

You cannot copy content of this page