fbpx

Подвиг Насті Макар. Або чому мужність – домінуючий ген українців?

У 1672 році на місто Самбір напала орда турків і татар. Більшість міщан рятувалася втечею вдовколишні ліси та лози. А ось міщанка Настя Макар затрималася у хаті, пакуючи у валізи коштовності. Коли зібралася виходити з хати, побачила на подвір’ї турка, який прив’язував до тину коня. Вона заховалася за двері і з сокирою в руках чекала непроханого гостя. Як тільки чужинець переступив поріг сіней, на його шию впало вістря сокири, та з такою силою, що відтята голова покотилася по долівці. Настя відтягла ліквідованого турка і спустила у підвал. Заледве упоралася з одним ворогом, як переступив поріг другий. І все повторилося.

Так зустріла Настя сімох турків! Після грабунку, ворожі кіннотники відступали і підпалювали будинки, але Настину хату не підпалили, бо на обійсті було прив’язано 7 коней. Очевидно, думали загарбники, це турецькі коні і їх вершники самі підпалять будинок.

Так хоробра Настя Макар стала власницею 7 коней і майна, яке турки встигли награбувати.

Подібну легенду описує Олександр Кучера в монографії „Самборщизна”. В нього хоробра жінка – мешканка Старої Солі (Старосамбірщина) – при навалі орди в 1498 році, сокирою із-за дверей ліквідувала 7 турків. Крім коней зі збруєю і майна, одержала ще від старости нагороду 40 флоринів (золоті і срібні монети).

Княжий Самбір “Легенди Самбора”.

фото ілюстративне

You cannot copy content of this page