– Оленко, я не хочу тебе тривожити, але до Віталія приходить якась жінка. Я бачила її двічі за цей тиждень.
Я відчула, як у мені наростає тривога. Це говорила моя сусідка Наталя, яка завжди була скромною та ніколи не лізла в чужі справи. Вона розповіла, що цю незнайомку звати Оксана, і що вона приїздила на чорному авто. Наталя не знала, чи то подруга, чи колега, але вирішила попередити мене, бо бачила, як вони разом заходили до нашого будинку.
Я була впевнена, що мій чоловік Віталій вірний. Ми одружені вже п’ятнадцять років, у нас двоє дітей – Андрій та Мартуся. Та все ж цей дзвінок застав мене зненацька. Я щойно повернулася з Карпат, де ми з дітьми відпочивали. Зазвичай, ми їздимо разом, але цього разу Віталій не зміг через роботу. Я нічого не підозрювала, аж поки не почула слова Наталі.
– Може, це просто знайома або співробітниця, – сказала я собі, намагаючись вгамувати хвилювання. Але насіння сумніву вже проросло в моєму серці. Я згадала, що останнім часом чоловік став дивним. Часто відмовчувався і ніби уникав розмов, коли я питала, як пройшов його день.
Приїхавши додому, я намагалася робити вигляд, що все гаразд. Віталій зустрів мене поцілунком, а діти радісно обступили мене, розповідаючи про шкільні пригоди. Я помітила, що чоловік трохи нервував, коли я хотіла піти на кухню, де він щось упорядковував.
– Ти добре себе почуваєш? – запитала я, дивлячись йому в очі. Він кивнув і почав запевняти, що просто перевтомився. Проте в його погляді було щось невловиме. Я відчула, що не отримую щирих відповідей.
Наступного дня, поки Віталій був на роботі, я вирішила зробити генеральне прибирання. Перебираючи старі папери, я наштовхнулася на квиток у кіно за позавчорашню дату. Я знала, що того вечора він казав, ніби затримався в офісі. Квиток викликав у мене цілу бурю почуттів. Хто ходив у кіно разом із ним?
Коли чоловік повернувся, я прямо запитала – З ким ти був у кіно? Він зблід і почав виправдовуватися, що йому хотілося відволіктися, тому пішов сам. Але я згадала слова Наталі про ту незнайомку. Чи міг він брехати мені у вічі?
Увечері я зустрілася з Наталею, щоб з’ясувати деталі. Вона розповіла, що кілька разів бачила, як та Оксана заходила до нас, коли я була в Карпатах. Вона не намагалася мене образити, просто вважала за обов’язок попередити. Я повернулася додому спустошеною, не знаючи, як поводитися. Чи говорити дітям, що відбувається? Чи зберігати спокій до з’ясування правди?
Наступного ранку я виявила в кишені куртки Віталія чужий брелок. Коли я показала його чоловікові, він розхвилювався й сказав, що то річ колеги, якій він допомагав із ремонтом машини. Але все більше дрібниць змушували мене сумніватися в його чесності.
Я зважилася на відверту розмову – сказала, що знаю про його зустрічі з Оксаною і хочу почути правду. Він заперечував, що має якийсь роман, стверджуючи, нібито лише давав їй поради щодо роботи. Я вагалася: частина мене прагнула вірити, що це непорозуміння, інша вимагала доказів.
Тепер я почуваюся розгубленою і трохи зрадженою. Не знаю, як вчинити: дати Віталію шанс усе пояснити, чи зібрати дітей та піти. Хочеться, щоб наша сім’я залишилася міцною, але якщо він дійсно зраджує, то як я можу вибачити йому? Я не бачу чіткої відповіді.
Зараз я шукаю поради й підтримки. Можливо, ви знаєте, як поводитися, коли підозрюєш зраду, але не маєш прямих доказів. Як вберегти себе від зайвого болю й водночас не зруйнувати шлюб через одну помилку? Чекаю на ваші думки, щоб вирішити, як краще жити далі.
Буду вдячна за будь-які поради чи приклади з вашого життя. Мені важливо не втратити себе, зберегти повагу до чоловіка і захистити дітей від можливих травм. Як діяти правильно? Чи варто пробачити і почати спочатку?
