Кожного року, з вісімнадцятого грудня на дев’ятнадцяте, ніч казкова, сповнена див. Її чекають всі, як малі так і дорослі. В цю ніч, з неба , приходить святий Миколай і кожному кладе під подушку подарунок. Найбільше цього доброго свята чекають діти, незалежно, були вони чемні протягом року чи ні, надіються на сюрприз чемні і пустуни.
Святковий настрій вже появляється день перед святом. І справді, вечір і сама ніч щось має в собі надзвичайне. В атмосфері пахне добром.
Враження, що віє теплом всюди, хоч це зима і може бути заметіль. Але в кожного, в душі, розливаються хороші емоції. Сповнення див починається ще з вечора, коли нестерпно чекають діти на Святого. Вони стають дуже чемними, не схожими на себе. Дорослі теж в цей вечір не сваряться, мов якесь чудо стається, на землі. Відчувається любов і людське тепло, в кожній домівці.
Напевно, так діє Миколай! Йому відведено певний час і використовує він його, точно, не так, як ми люди. Він справді, творить світ іншим, вливає в нього любов і на той момент всі стають добрішими. Якщо задуматись, то цей дивно-добрий момент є великим подарунком для людства. Не лише діти вірять в хороше і в подарунки в цей день, дорослі також вірять, в душі ми всі трошечки діти, і чекаємо чогось хорошого, що дає нам сили, крокувати крізь проблеми напролом. Дивно! Але в цей день забуваємо про буденне і те що тривожить. Ми просто чекаємо добра, якого так мало в світі і нам його дуже не хватає.
Чекають діти своїх замовлень під подушками і радіють , а дорослі чекають цього благословенного моменту, щоб забутись від всього і відпочити. Чекають того дива, яке є лише раз у році.
Настає вже та ніч! Не схожа на інші. Виняткова. Відчувається небесна благодать і радість. Дива вже починають діяти. І всі ми якісь інші, стаємо щирими, мов діти. Треба іти всім у ліжечка і швиденько засинати. Бо Миколай вже близько. Ось-ось увійде до хати зі своїм повним мішком, щоб з нього вийняти пакуночок і покласти кожному під подушку.
Галина Мазурик, “Ніч сповнена див”
