Якщо говорити відверто, то дівчина інколи сама не розуміла, чому продовжує з ним стосунки, бо він ніколи не був добрим до неї й постійно економив на найнеобхіднішому. У нього були гроші, щоб подарувати їй квіти, чи зводити у кіно, але він цього не робив, бо не вважав потрібним. Оксана ж не хотіла визнавати перед всіма, що її хлопець фанатично ощадливий, тому й говорила, що він просто економний і вміє правильно розпоряджатись коштами і часом.
– Ну сходимо ми у кіно, подивимось його і все! А так можна купити додому їсти аж на два дні, а якщо економно, то на тиждень вистачить. Вдома його можна глянути не мільйонери, аби так витрачатись! – постійно знаходив виправдання Наталчин коханий.
Попри те, що він не надто турбувався про дівчину й у нього завжди стояв на першому місці грошовий капітал, вона була щиро впевнена, що у них кохання й вони зможуть побудувати сім’ю, але очі її відкрилися лише у той літній день, коли Тимур промовив: «Дитина? Ого, ти знаєш які це витрати? Ні, ні, ні. Це не для мене.».
Наталя не могла примиритися з такими словами коханого й щиро вірила, що він буде просити у неї пробачення, але Тимур вже за тиждень підвозив на своєму авто іншу дівчину і про Наталю навіть і не згадував.
Наталчина мама зрозуміла все як тільки донька в двері зайшла.
— Дитина – це благословення. Я б і десятьох мала б, якби могла. Не роби помилку про яку все життя шкодуватимеш. Подаруй маленькій
Дівчина продовжувала жити своїм життям й чекати на появу малюка. Щовечора, повертаючись з роботи вона прогулювалась парком, так її порадив спеціаліст, і бачила на одній і тій же лавці хлопця з книгою, що уважно дивився на неї, не відводячи погляд. Так тривало тиждень, а потім хлопець сидів не з книгою, а з букетом квітів і, побачивши дівчину, мигцем підійшов до неї.
– Вибачте, дівчино! – гукнув він їй, щоб вона зупинилась – Ось, ці квіти я для вас. Візьміть, будь ласка. Мене Богданом звати!
Вони розговорилися і хлопець розповів їй, що вона подобалась йому давно, але у неї був хлопець і він не хотів їм заважати, а коли дівчина все частіше почала з’являтись одна, то зрозумів, що прийшов час діяти.
Наталя з гіркою посмішкою зізналась що наразі не одна. Сказала що такого хлопця навряд зацікавить дівчина на четвертому місяці. Дивно, але Богдан її ніби й не почув. Вручив букет і провів додому.
Вони почали часто разом гуляти й проводити час. І він став її справжнім другом, якому дівчина могла вільноь вилити всю душу й знала, що її все одно приймуть та будуть підтримувати.
Коли на світ з’явилась крихітна Надієчка, Наталя вже була заміжня. Богдан став прекрасним татусем і попросив у всієї родини раз і назавжди запам’ятати, що саме він є татусем дівчинки і ніколи не зізнаватись малій, що це не так.
Мої батьки і досі разом. Золотий ювілей у цьому місяці. Нас троє у них. Звісно, добрі люди розповіли мені цю історію коли я була ще малою. Мама підтвердила доповнивши тим, що не знали інші. Свого татка я тепер люблю ще більше, адже він найближча і найнадійніша людина в світі.
.Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
