fbpx
Дозвілля
Наймиліша казка яку слід прочитати дитині на ніч

Настав час спати, і маленьке зайченя міцно схопило великого зайця за довгі-довгі вуха. Зайченя хотіло точно знати, що великий заєць його слухає.

– Знаєш, як я тебе люблю?

– Звичайно, ні, малюк. Звідки мені це знати?

– Я люблю тебе – ось як! – і зайченя розкинуло лапи широко-широко.

Але у великого зайця лапи довші.

– А я тебе – ось як.

“Ух, як широко”, – подумало зайченя.

– Тоді я люблю тебе – ось як! – і воно потягнулося вгору щосили.

– І тебе – ось як, – потягнувся за ним великий заєць.

“Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!”

Тут зайченя здогадалося: перестрибнула на передні лапики, а задніми вгору по стовбуру!

– Я люблю тебе до самих кінчиків задніх лап!

– І я тебе – до самих кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору.

– Ну, тоді … тоді … Знаєш, як я тебе люблю? … Ось так! – і зайченя застрибало по галявині.
– А я тебе – ось так, – посміхнувся великий заєць, та так підстрибнув, що дістав вухами до гілок!

“Ось це стрибок! – подумало зайченя. – Якщо б я так умів!”.

– Я люблю тебе далеко-далеко по цій стежці, як від нас до самої річки!

– А я тебе – як через річку і по-о-о-он за ті пагорби …

“Як же далеко”, – сонно подумало зайченя. Йому більше нічого не приходило в голову.

Тут вгорі, над кущами, воно побачило велике темне небо. Далі неба нічого не буває!

– Я люблю тебе до самого місяця, – шепнуло зайченя, і закрило очі.

– Треба ж, як далеко … – Великий заєць поклав його на ліжечко з листя.

Сам влаштувався поруч, поцілував його на ніч … і прошепотів йому на вухо:

– І я люблю тебе до самого місяця. До самого місяця … і назад.

Автор: Сем Макбратні

Related Post

facebook