На роботі.
– Робота дві години тому закінчилася. Де ти був?
– Так зустрітися там треба було з деким.
– Там це де? І з ким?
– З Дімичем. На Марсовому.
– Навіщо?
– Та він просив поради в одній справі.
– В якій?
– В особистій.
– Якій особистій?
– Незручно розповідати, чоловіча справа. Стороннім просив не говорити.
– Тобто, я тобі стороння! Ну що ж. Іди давай до Дімича, раз він тобі ближчий…
Далі дружина дзвонить мені і голосить.
– Він не кохає мене!
– Дорога, все-таки чоловік не сержант, а ти не полковник. Навіщо тобі знати, де він був і з ким?
– Як?! Я повинна знати! Я дружина! Якщо кожен буде жити своїм життям, це не сім’я…
Подругу, дуже добре вас розумію. Але ви граєте з вогнем. Може прийти день, коли чоловікові набридне такий контроль.
Хоча, звісно, я б і сама хотіла не випускати чоловіка за ворота. Сидів би вдома, чинно, спокійненько. Ех, шкода, ми в різних вагових категоріях… Ходить, куди хоче… Мрія – був би чоловік маленькою лялечкою. Поклала його в коробочку, дістала, погодувала, і назад…
Як знайти вихід з того становища, що чоловік теж людина?
Автор: Olena Vyаkhyakuopus.
Фото ілюстративне.
