У одного господаря були цуценята, яких він хотів продати. Він клеїв уже останнє оголошення, як до нього підійшов хлопчик.
— Дядечку, я хочу купити у вас цуценя, — сказав малий.
— Добре. Тільки ці цуценята породисті й коштують недешево, — відповів господар.
Хлопчик замислився на секунду, потім поліз у кишеню і сказав:
— Маю ось стільки, – і вийняв з кишені жменю зім’ятих купюр. Дріб’язок, по суті, але для малого цілий статок. – Я можу хоч подивитися на них? – запитав малий зі сповненими надії очима.
– Звісно! Лесі, біжи сюди, — покликав господар.
З будки вибігла собака, а за нею четверо цуценят. У хлопчика сяяли очі від щастя. Собачки підбігли до паркану і кумедно почали стрибати і гратися між собою, але раптом хлопчик побачив ще одне цуценя. Те кульгало і не встигало бігти за іншими.
— Я того хочу, — впевнено вказав на нього хлопчик.
Господар нахилився до дитини і пояснив:
— Синку, тобі не потрібне це цуценятко. Воно не зможе бігати та гратися з тобою.
Але малий закотив свою штанину і чоловік ледь не заплакав, адже у малого були явні негаразди з ніжками.
— Бачите, дядечку, я теж не можу бігати. Мені потрібен хтось, хто міг би мене розуміти. Скільки я вам за нього винен? – поцікавився хлопчик з серйозним обличчям.
— Аніскілечки. За справжніх друзів не платять гроші, — відповів чоловік.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
