fbpx
Гумор
Коли моя племінниця була маленька, вона не вимовляла букву К. Нам це здавалося дивним. Ми знавали дітей, що не вимовляють букву Р, букву С та інші Ш, Л і Ж, але буква К, як нам здавалося, труднощів викликати не може в принципі. Ми помилялися

Як не працювала моя сестра над правильністю доньчиної мови, племінниця наполегливо вимовляла замість букви К букву Т.

– Що росте у бабусі в городі? – діймали ми дитину.

– Тарирпля, мортва, тапуста, табачти, тукутудза, – рапортувала дитина, і, увійшовши в раж, продовжувала: – банани…

Бабуся раділа банановому урожаю на своєму городі і вигукувала нам:

– Відчепіться від дитини, хай говорить, як хоче!

А ми сумували, що у нас в родині росте носій дефекту фікції, і вирішили неодмінно здати дитину логопеду для дослідів.

Приходить моя сестра до логопеда, приводить до нього свою дефективну донька і каже:

– Ось, доктор, рятуйте. Не вимовляє букву К, така проблема, така проблема, хоч у вир головою.

Ну і сльозу материнську, звісно, по щоці рукавом розмазує.

Доктор на нашу дівчинку зверху вниз подивився і каже:

– Скажи «каша».

– Таша.

– Скажи «коло».

– Толо.

– Скажи «клоун».

– Мені набридло, – сказала наша дівчинка. – Ходімо краще у нас на балтоні твіточки поливати. Цур, я поливаю тольорові, а ти – білі.

Логопед здивувався і каже:

– А ти вже й кольори знаєш?

Племінниця теж здивувалася і відповідає:

– Знаю.

– Це якийсь колір?

– Синій.

– А це?
– Жовтий.

– А це?

– Колір морстої хвилі.

– І вірші знаєш?

Далі логопед вислухав кілька віршів, пісню про Глафіру (ми з бабусею навчили, досі пишаюся) і завершився концерт кружлянням дівчинки по кабінету, тому що будь-який виступ повинен закінчуватися танцями.

Після всього побаченого логопед повернувся до моєї сестри і сказав:

– У мене там в коридорі сидить п’ятирічний хлопчик, словниковий запас якого обмежується словами «мама», «баба» і «дай», а також другокласник, до сих пір говорить «пивіт» і «фифка». А ви приводите до мене дівчинку, яка в рік і 8 місяців знає всі кольори, включаючи колір морської хвилі, розповідає вірші, співає пісні, вміє придумати для дорослої людини розвагу у вигляді поливання квітів на балконі, і переживаєте, що вона не вимовляє одну єдину букву з усього алфавіту. Беріть її, матусю, за руку, ведіть додому поливати квіти, і щоб в найближчі три роки я вас тут не бачив!

А через місяць з невеликим племінниця по телефону радісно повідомила мені:

– А я вмію говорити букву К! Приїжджай і привозь мені конфетки!

Я сьогодні згадала і розповіла цю історію тій самій племінниці, якій тепер вже 15 років, і яка зателефонувала мені, щоб поділитися сумом: вона пише книгу і у неї ніяк, ну ніяк не виходить вступна частина.

Далі все нормально, а вступна частина не подобається.

Послала її лісом і веліла з цього питання в найближчі три роки не дзвонити …

Автор: Віталія Япритопала.

Фото ілюстративне.