Три роки тому я познайомилася з одним чоловіком. Він дуже хороший і добрий. Трохи пізніше, молодий чоловік зізнався мені, що був одружений і у нього є син. І головне, дитина проживає з ним. На той момент дитині було п’ять років, зі своєю дружиною він не жив уже три роки. Тоді, мене це не надто збентежило. Я була закохана, думала тільки про наше майбутнє і все інше, здавалося мені дрібницею. Та й те, що чоловік сам виховує дитину, здавалося дуже милим, і було більше гідністю, ніж недоліком.
З сином мого хлопця у нас склалися теплі дружні стосунки. Він був милим і слухняним хлопчиком. Ми дуже часто проводили разом час. Мати забирала його тільки на вихідні.
Через рік після знайомства, ми стали жити разом. Природно, хлопчик переїхав до нас. На початку, мене все влаштовувало. Дитина не приносила мені клопоту. Він був тихим і спокійний. Чесно, на роль мами я і не претендувала, адже матір у нього є. Я просто вирішила бути другом йому, так як живу з його татом. І наші відносини були саме такими.
Але зараз, через три роки, хлопчика ніби підмінили. Він абсолютно не слухається батька, а мене і поготів. Він ставиться до мене абсолютно без пошани. Мої слова пропускає повз вуха. Допомагати відмовляється, каже, що це не його будинок, а я не його мама. Він може просидіти в своїй кімнаті весь день, поки не прийде батько з роботи, а мені за цей час не сказати жодного слова. Він абсолютно не хоче проводити час зі мною удвох. Хоча я ніколи не ставилася до нього погано або упереджено.
Коли я завела розмову про це з моїм хлопцем, він сказав, що дитина просто підросла і у нього складний вік. Адже його тато живе з іншою жінкою, і йому важко прийняти це. Раніше, він був маленький, і просто не розумів всієї ситуації. Сказав, що треба просто перечекати трохи, син переросте, і відносини з ним налагодяться.
Гаразд, я почала робити вигляд, що просто не помічаю того, як до мене ставиться син чоловіка. Але одного разу почула випадково його розмову по телефону. Він, як я зрозуміла з мамою своєю розмовляв. Так ось, та жінка підказувала сину, як саме він повинен себе поводити. Я не стрималась і зайшовши в кімнату взяла у малого телефон. Жінка на іншому кінці розповідала що повинен її син сказати татку про мене і додала, що тільки так він повернеться до неї.
Я одразу ж чоловіку зателефонувала все розповіла. І про розмову яку почула і про те, що його колишня намагається нас розлучити аби бути з нам.
Тепер я скрізь винна. Міх чоловік вважає що моя історія вигадка, хлопчик божиться що такого не було. Мене, навіть перед вибором поставили, або я заспокоююсь і живу з ними далі, або наші дороги розходяться зовсім. Я замислилась: а воно мені потрібно узагалі?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
