Марина Олександрівна тільки прийшла додому після нічної зміни. Вже було о пів на першу, жінка дуже стомилася, тому й вирішила поспати. Жили вони з чоловіком удвох, син вже виріс й пішов з батьківського дому.
Прокинулася Марина Олександрівна вже під вечір від телефонного дзвінка. Їй телефонував єдиний онучок Василько. Він тихенько прошепотів у слухавку бабусі : “Його немає вдома? Можна я прийду?“. А жіночка зі сльозами на очах у відповідь сказала, що немає і Василько може сміливо приходити до бабусі.
Тільки Марині Олександрівні нічим було пригощати свого онука, тому вона швидко зібралася та побігла до магазину купувати щось смачненьке для малого.
Тільки но з’явившись у домі бабусі, малий обійшов квартиру, аби упевнитись що нікого немає. Потім, спокійнісінько почав пити чай і розповідати шкільні новини.
Поки онук пив чайок, бабуся дивилася на нього і з усіх сил намагалась не заплакати. Обличчя посміхалось, а душа слізьми вмивалась. Сирота. Сирота при живих батьках.
Його мама пішла від її сина три роки тому. Не красиво пішла. Зрадила, та ще й квартиру ось цю намагалась розділити не розібравшись до кіньця, що житло це належить не чоловіку, а Марині Олександрівні.
Влаштували вони тоді з її сином змагання, хто сина більше любить. Дитині наговорювали одне на одного. Невістка спритніша виявилась, тож на суді малий попросив жити з мамо. син марини Олександрівни такого пробачити хлопчику не зміг і назавжди зачинив для нього двері у своєму домі і в своїй душі.
Ну а матері малий теж ні до чого виявився. Залишила на свою маму і створивши нову родину, забула про нього зовсім.
От так і живе онук Марини Олександрівни на два будинки: бабусі Олі і бабусі Марини. Годують його бабусі, голублять і безмежно люблять, а той горнеться до них і лиш інколи запитує чому ж батьки з ним навіть не розмовляють.
Плачуть тоді жінки, а відповісти не можуть. Що ж ти дитині скажеш, як поясниш все?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
