Донька продовжує мене дурити. У мене спілкування з дочкою перестало складатися тоді, коли вона стала підлітком. Спочатку це була якась дрібна невинна брехня, але що далі, то більше. Я розумію, що кожна людина має свої секрети, якими вона не хоче ділитися ні з ким, навіть із рідними, навіть із мамою.
Але зараз я вже не можу нормально спілкуватись із дочкою. Вона постійно бреше. Це вже якийсь постійний стан брехні. Вона забуває про одну брехню, починає брехати про щось інше, через час вона знову бреше. І начебто приводи незначні, а мені від цього ще важче.
Чому вона мені не довіряє? Я завжди намагалася бути чесною з нею, намагалася вибудувати довірчі стосунки. Не вийшло. Доньці вже 37 років виповнилося цього року.
Не думаю, що щось зміниться з часом, адже вона обманює не лише мене, а й свою сестру, колег, друзів. Я раніше намагалася докопатися до правди, дізнатися про щось, а зараз залишила це. Не можу і більше не хочу копатися в цьому хитросплетенні дурної брехні.
Я кілька разів її ловила на тому, що вона каже неправду. Донька зізнавалася та змінювала тему розмови.
Не розумію, що з нею відбувається. І дуже сумно через те, що я тепер не можу їй довіряти. Як відрізнити правду від брехні? Тепер усі її слова автоматично вже вважаю брехнею.
