fbpx

Діти продовжують мене докоряти за те, що не забезпечила їх

Діти продовжують мене докоряти за те, що не забезпечила їх

Сиджу та плачу. Так прикро, що діти влаштували на Великдень. Син ще з кінця квітня сам не в собі. Прогуляв усю зарплату, приходив просити грошей у мене. Як можна було прогуляти місячну зарплату лише за кілька днів? Як він житиме далі? Як я житиму далі? Він у мене витягне всю пенсію.

А довела мене донька, яка прийшла “вітати” з Великоднем числа. Принесла лампу та пляшку шампанського.

А потім весь вечір мені виговорювала, що я її не забезпечила, що ми з батьком не були з багатих сімей, що не дала їй збудувати своє майбутнє.

Я допомогла їй здобути освіту, віддала квартиру бабусі. Що я ще могла зробити? Я дала їй усе, що могла.

Все життя працювала на двох роботах, щоб одягати та годувати дітей. Навіть у дев’яності ми жили непогано.

Так, ми не були багатими, але у холодильнику завжди була ковбаса, щороку їздили на море.

Дітям вже самим незабаром під сорок, а вони все продовжують докоряти мені, звинувачувати, що я їм чогось недодала. Я віддала їм все… Що мала, те й дала. Я жила заради них. А зараз…така мені подяка.

Щовечора, коли я лягаю спати, сподіваюся, що наступного дня просто не настане.

You cannot copy content of this page