Я вважаю, що чоловік має приходити з роботи вчасно. Чи це правильно?
Ми з чоловіком недовго одружені. Я дуже запальна і емоційна людина, тому не знаю, чи правильна у мене реакція на те, що відбувається, або ж я перегинаю ціпок.
Ми з чоловіком завжди даємо один одному свободу, тобто ми не маємо такого, що один одному може заборонити кудись піти або щось зробити. Однак при цьому ми один одного завжди попереджаємо про свої плани.
Мій чоловік працює з 9:30 до 6:30, потім іноді може піти до зали, в басейн на водне поло, або ж пограти у теніс із друзями. Я ніколи не проти, просто маю знати, коли він буде вдома.
Влітку, я зазвичай не працюю, гуляю, забираюся, вдома сиджу. Минулого літа він щодня після роботи кудись ходив, то спортзал, то теніс. Я вирішила, що нехай ходить, буду ставитись з розумінням.
Як тільки, у мене знову почалися дві мої роботи плюс навчання, він мені заявив, я сьогодні прийду раніше додому, щоб провести з тобою час. Коли я сиділа вдома і на нього чекала, то він на спорті, як тільки купа справ у мене, то давай разом час проведемо.
Я йому це сказала, на що він мені сказав: “я не читаю твої думки, говори мені”. Якби я, мовляв, йому сказала, що я вдома на нього чекаю, то він би менше ходив на свій спорт. Ок, усі залагодили.
Знову літо та знову все повторилося. Додому вчора обіцяв прийти о 21:30, а прийшов після 22:00. Я сказала йому, що це мене не влаштовує. Він нічого не відповів, мовчки після вечері сів дивитись телевізор.
Я запропонувала поговорити про це, на що він мені сказав: «ок, я тепер приходитиму додому вчасно і не займатимуся спортом. Що ти хочеш, щоб я сказав?». Я нічого не відповіла і пішла спати.
Сьогодні вранці, як ні в чому не бувало, він поцілунки та доброго ранку, я все ще скривджена. Ображена вже навіть не на те, що він пізно прийшов, а на те, як він відреагував на моє невдоволення.
Я знову спробувала пояснити, що я не проти, щоб він займався спортом, але чому треба приходити додому вночі? Пішов не теніс після роботи (о 6:30 закінчив, на тенісі о 7), то до 8 пограй і вдома о 8:30 будь. У нього незадоволене обличчя, на кшталт, погодився, але я така шкідлива і не даю йому пограти.
Пішов на роботу скривджений тепер.
Я перегинаю ціпок? Чи таки я обгрунтовано незадоволена? Підкажіть, як улагодити конфлікт?
