Історія

Хочу сказати про наше заробітчанство. Цілими десятиліттями наші чоловіки мусять працювати по закордонах. У нашому селі (не хочу називати, якому саме, щоб нікого не образити) завжди було, як

Лідія Петрівна працювала вчителькою української мови та літератури у нашому селі. Вона була дуже добра. Багато її випускників вступило у престижні вузи, зхистили кандидатські та докторські. І учні

Cтоїмо колись, ще у радянські часи, ми з кумом на трасі біля Середнього, голосуємо, аби спіймати якийсь транспорт, що іде з Ужгорода до Мукачева. У селі ми добре

Якось ми пішли на прощу. Ми були ще молоді, не дуже серйозно це сприймали. Але в храмі один монах підійшов до моєї подружки й каже: «Ти готуєшся до

Моя сестра Наталя в Італії вже десять років. Доглядає там за літнім чоловіком. Дітям ніколи, в них високі посади. Але й великі зарплатні, мають з чого відраховувати за

Галя одружилася у 25. Із Миколою вони аж п’ять років зустрічалися. І от нарешті вирішили побратися. Микола жив у сусідній області. Працював у місті, то там у гуртожитку

Я люблю свою матір. Вона – найдорожча мені людина. Я навіть не припускаю, щоб з нею щось сталося. Але вже років двадцять минуло, відколи вона до невпізнання змінилася.