А з тим пасажиром, про якого розповідь піде, я трохи помилилась
Майже тридцять років я вважаюся провідницею. Об’їздила всю країну та ближнє зарубіжжя. Люди у дорозі зустрічаються різні. Хтось поспішає супутникам душу вилити, а хтось їде, нічого і нікого
Після весілля ми з чоловіком переїхали жити до моїх батьків, щоб накопичити на власний дім. А через тиждень я хотіла подати на розлучення. – І ти нічого не казав мені раніше? – Та якось не хотілося сваритися, – буркнув Василь, схиливши голову. Цього вечора я мала серйозну розмову з мамою. Вона, як завжди, спокійно все вислухала й обіцяла пояснити ситуацію татові. Здавалося, проблема була вирішена. Але через кілька днів усе повторилося
– Василю, чому ти знову такий похмурий? – запитала я, намагаючись не підвищувати голос. – Усе нормально, Христинко, – відмахнувся він, навіть не піднявши голови від ноутбука. Та
Я хотіла сказати щось серйозніше, щось, що виправдовувало б мій стан. Але серйознішого я не мала
Коли ти досягаєш дна, кожен день здається нескінченною боротьбою. Я це знаю. У мене був період, коли я ледь знаходила сили вставати з ліжка. Порожнеча, відчай і виснаження
— Ні твоя мати, ні твоя сестра не мають жодного відношення до моєї квартири! Так з чого тоді вони вирішили, що можуть нею розпоряджатися?
— Ось ближче до вихідних і вирішимо це питання, Гриш! Зараз то що про все це говорити? Все одно мені ще своїми справами треба буде зайнятися! — не
Слухавка вислизнула з ослаблих пальців. Значить, таки вирішили до будинку для літніх людей її відвезти. Поки вона тут із онуками, син з невісткою вже й речі її потайки вивозять!
— Краще для мами, краще для мами, — раптом чітко вимовив папуга Кліф, і Алла Макарівна завмерла з недов’язаними шкарпетками у руках. Вона повільно повернула голову до клітки.
Цього року я не пішла на поводу у сестри і відразу ж сказала, що її дітям ніякі подарунки на Миколая робити не буду. Та я своїм планшети не купую, не те, що її. Агата все ж приїхала на свята з надією, що я пожартувала. Але зрозумівши, що ні, зв’язалася з мамою і не тільки. – Наталка залишила моїх дітей цього року без подарунків. Геть сором втратила, – тараторила вона всім родичам. Але що дивно, мама стала на її сторону. – Ну вона така людина! Ти ж маєш бути мудрішою
Цього року я не пішла на поводу у сестри і відразу ж сказала, що її дітям ніякі подарунки на Миколая робити не буду. Та я своїм планшети не
Ювілей друга
Чоловіка з дружиною запросив друг на ювілей. До свята залишалося дві години, як раптом погода різко зіпсувалася: піднявся вітер і пішов дощ. Дружина запропонувала не йти. Чоловік заперечив:
Після 25 років шлюбу я навіть палицею не торкнуся свого чоловіка. Але розлучення – це гріх
Після 25 років шлюбу я навіть палицею не торкнуся свого чоловіка. Але розлучення – це гріх. – Раніше це була любов!, – задумливо промовила я, огортаючи руками чашку
З дороги зателефонувала чоловікові: «Я покохала іншого. Нічого не можу змінити. Мені набридло твоє село, шукай пару по собі, а мене – звільни»
Дівчина, як то кажуть, не нагулялася ще, а заміж вийшла. Чоловік – серйозний працьовитий хлопець. А в неї молодість бурлить, хочеться пригод та розваг. Перша сімейна справа –
– Ти лізеш в сім’ю де є дітки, доню! Схаменися! Невже ти не розумієш, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш? – Мамо, ви про мене хоча б раз в тому житті подумали, – накинулась вона зі сльозами на очах. Я не стрималася і прогнала Анну з дому. Чоловік мене підтримав
– Ти лізеш в сім’ю де є дітки, доню! Схаменися! Невже ти не розумієш, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш? – Мамо, ви про мене хоча

You cannot copy content of this page