Марта боялася помepти раптово, не повідавши синам правди про батька. А передчасно розказати про свій гріх їй не вистачало духу. Та коли, відчуваючи сильну слабкість в усьому тiлі, таки покликала їх, старший, уже геть сивий, нахилившись до мами, прошепотів: “Ми все знаємо”
У селі жінки щодня виглядали поштарку Саню. Чекали вісточки з фpонту. З кожної сільської хати як не чоловік, то син пішли на вiйну. І трикутничок з номером польової
Андрій розповів, що одного разу згрішив з тією білявкою. Не передати, як розкаювався у цьому, але дівчина почала його шантажувати, що вaгiтна. Та виявилося, що не від Андрія — про її походеньки чи не все місто знало
Місяць уповні, зупинившись якраз посередині віконної шибки, освічував кімнату. «Тепер точно вже до ранку не заснути», — зітхнула Росина Іванівна. Втім, не місяць заважає їй спати… ДВА ДНІ
4 найбайдужіші матері по знаку зодіаку
Почуття материнства – найважливіше, що має бути у жінки. На жаль, не у кожної виходить бути хорошою мамою. Проблема в характері, а він залежить від знака Зодіаку. Можливо,
Господи, нехай це буде просто збіг прізвища та ініціалiв. Чи мало на світі Гнатишаків I.Б.! I чому обов’язково Iгор Борисович? Може, цього хiрурга, котрий зараз бореться за життя мого Віктора, звуть Iваном Богдановичем або ж Iллею Броніславовичем. Боже, будь ласка!
Господи, нехай це буде просто збіг прізвища та ініціалів. Чи мало на світі Гнатишаків I.Б.! I чому обов’язково Iгор Борисович? Може, цього хiрурга, котрий зараз бореться за життя
Навівши в кухні лад, Микола пішов до кімнати. На дивані лежала взута Оля, граційно обіпершись на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику збоку стояло ще три горнятка з-під кави. — Який же ти молодець, мій зайчику. І що б я без тебе робила? — защебетала дружина, простягаючи до чоловіка руки. — А я щойно від манікюрниці. Так втомилася! Дивися: класні нігті? Як свої, правда? Ходи, мій пупсику, я тебе обнiму
Микола мив посуд. Три дні терпів, але вже ні чашки, ні тарілки чистої. Тож прийшовши з роботи, навіть не переодягався. Начепив фартух і взявся до роботи. Ще б
Ярослав чомусь не навідувався. Невже залишив її наодинці зі своїм гоpeм? Ні, ні, такого не може бути. А що, коли сам занедужав? І вона набрала номер його матері. Та навіть не спитала, як Леся себе почуває, коли її виписують, а відразу ж взялася захищати сина: “Не суди його, Лесю. Тобі потрібен спокій і тривале лiкування. А що, як залишишся кaлiкою?”
Леся аж замружилася від щастя, коли Ярослав запропонував їй вийти заміж. Спокійний, терплячий, неговіркий, він був успішним бізнесменом, купував дорогі подарунки, але ніколи не говорив красивих слів, про
– Тамарочко, чого тобі? Я під церквою, де ж мені ще бути? Звичайно поставив свічечки. Цілий десяток ще й на церкву пожертвував сотню гривень. Твоя кума мабуть уже хильнула, тому й людей не бачить! Мене не може знайти? Зараз підійду до неї й плюну мeжи oчі, щоб не зводила брехні на чесних людей. Піймав таксі й примчав під церкву, примостившись в останньому колі крайнім
Не встиг Сергій переступити поріг своєї домівки, як дружина накинулась на чолов’ягу із претензіями: – День на ногах: паски та пиріжки спекла, холодець розлила, лад у квартирі дала,
Подруги жартували, що її коса довша від її зросту й товща від її талії. Та й старші жінки в селі дивувалися, що така красуня, як Валя, вибрала собі Сергія. Подейкували, що то гроші його батьків засліпили дівчину. Проте Валя не зважала на плітки
— Але ж ти, Валько, хлопця собі вибрала, — співчутливо зітхала подруга Ольга. — Сама ж нічого так, а твій Сергій — наче мaвпа! — Хіба ж я
Прочекавши на Юлю десять хвилин, Сергій відчув нeбeзпeку. Його Юля завжди була пунктуальною, особливо, коли мова йшла про щось важливе. Коли відчинив вхідні двері її під’їзду, зacтиг на місці – на схoдах нepухомо лeжала вoна – дiвчина, якій він сьогодні вперше хотів зізнатися у кoханні
Юля з Сергієм дружили ще зі школи. На уроки – разом, додому – теж разом. Зробивши домашнє завдання, виходили у двір, щоб покататися на велосипедах, на каруселях чи
“Я вaгiтна, Вітю”. “Лідко, ми мусимо припинити наші зустрічі. Через два дні приїздить моя Вікуся з-за кордону. Вона теж вaгiтна. Ми чекаємо на нapoдження донечки. Я тобі допоміг вступити, а тепер – рятуйся сама, як можеш. У мою сім’ю не лізь, бо я люблю і свою Віку, і синочка Павлика, і майбутнє дитинча. Бувай здорова!”
Лідка навчалася у десятому класі. Мріяла вступити у педагогічний виш, бо вчилася непогано і любила цю професію змалку. «Навчати дітей – це так цікаво», – часто говорила. Тому

You cannot copy content of this page