— Я не буду з нею щасливий ніколи, – приречено мовив Андрій, – Але й залишити не можу. Ти ж знаєш, я кохаю лиш тебе. просто є речі, що сильніші за нас з тобою.
На дні народження своєї подруги я познайомилася з чоловіком, назвемо його Антон. За професією він інженер, але працював бізнес аналітиком. І це нас дуже зблизило, бо я теж працювала в IT компанії менеджером проектів. Загалом, роман наш закрутився вельми швидко. Мені було 25, йому 30, маса спільних інтересів і тем для диспутів. Ми спілкувалися щодня, настільки нам було цікаво разом.
Буквально через місяць Антон зізнався, що закоханий в мене і такого почуття раніше не відчував ні до кого. І тоді я зрозуміла, що мені пощастило зустріти свою половину на цій землі. Здавалося б, беремо паспорти в руки і в РАЦС. Запевняю вас, саме так ми б і вчинили, але… Антон був одружений, а його синові було всього 3 роки.
Передбачаю гнівні коментарі, типу: ах ти, така, що робила. Поспішаю вас розчарувати, нікого я з родини не забирала. До моменту нашої зустрічі Антон не жив удома вже більше як півтора року.
Коли ми почали зустрічатися, він чесно мені про все розповів. І про те, що у нього є дитина, яку дуже любить і ніколи не покине, і що поки не розлучений. А ще розповів, чому пішов з сім’ї.
Всьому виною виявилася його теща. Всі 7 років шлюбу вона методично руйнувала їх сім’ю. Влазила в будь-які розмови, постійно вказувала що робити Антону, як виховувати дитину, що купувати в будинок. А його дружина завжди була на боці матері.
До речі, теща не жила з ними. Вона просто кожен день приїжджала, нібито для допомоги з малюком і по господарству. Практично будь-який її візит закінчувалася непорозумінням.
Одного разу він просто зібрав речі і пішов. Наскільки я зрозуміла, його дружина не очікувала такої різкої реакції від поступливого чоловіка і в перший рік вирішила показати наскільки Антон помилився. Вона заборонила йому спілкуватися з дитиною.
Треба сказати, що його дружина завжди була дуже високої про себе думки. Одна дитина в сім’ї, яку мама і тато ростили, як принцесу. Так що вона, мабуть, не сумнівалася, що чоловік повернеться, підібгавши лапки. Тому і з розлученням не поспішала.
Але Антон настільки втомився від вічних непорозумінь, що твердо вирішив почати нове життя. Єдине, що його затьмарювало – неможливість бачити улюбленого сина.
Все інше відбувалося вже на моїх очах. Усвідомивши, якого чоловіка втратила, і що Антон не збирається повертатися до неї, дружина різко включила задній хід і дозволила брати сина на вихідні. Після однієї з наших спільних прогулянок, малий, мабуть, розповів мамі, що крім тата з ними гуляє якась жінка. Вона стала йому надзвонювати, радитися з приводу різних дрібниць, пов’язаних з сином, аж до того, які черевички йому купити. Кілька разів Антон їздив до них додому пограти з синочком.
Так, мені було це неприємно, я ревнувала, але розуміла, що не можу утримувати його або ставити ультиматуми. Там його син, а це святе.
Антон намагався згладити ситуацію, він завжди був поруч, ми їздили разом відпочивати на вихідні. Але я відчувала, що частина його душі поруч з сином. Антон дійсно чудовий батько і я мріяла про дитину від нього. Однак не хотіла мати дитину до весілля, та й ситуація ставала надто незрозумілою.
Тим часом дружина не здавалась. В результаті Антон відвідував їх будинок вже щодня. А одного разу не прийшов ввечері до мене. Він подзвонив і сказав, що дитина занедужала і він залишиться з дружиною, щоб допомогти в разі чого.
В той момент я зрозуміла, що це кінець. Він дуже прив’язаний до свого сина і це сильніше нашої любові. Так і сталося. Антон став віддалятися від мене, а потім прийшов і чесно сказав: «Я повертаюся в сім’ю». Я поцілувала його і відпустила з миром.
Їхня сім’я відновилася, з’явився ще один син. Але одного разу я отримала повідомлення з незнайомого мені номера: «Я буду любити тебе завжди». В кінці повідомлення був той смайлик, який ми використовували з Антоном в листуванні. Що ж? Можливо я й розповім йому колись про донечку, але не зараз. Надто свіжі почуття і сильна моя любов до нього
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
