fbpx

Брат забрав собі все майно батьків. Пропонує купити квартиру, щоби ми з’їхали з рідного будинку. Який будували разом із мамою 30 років. Йдучи, я заберу тільки фото моїх батьків.

Брат забрав собі все майно батьків. Пропонує купити квартиру, щоби ми з’їхали з рідного будинку. Який будували разом із мамою 30 років. Йдучи, я заберу тільки фото моїх батьків.

Я шалено люблю батьків. На жаль, мами вже немає, але є тато, який є нашою підтримкою та опорою. У мене своя сім’я — чоловік та двоє дітей. Брат теж одружений. Ми жили в різних містах, але після загибелі мами почали жити разом у великому будинку, зведеному нашим батьком.

На різних поверхах, з окремими кухнями та ін. Тобто, ми могли не залежати один від одного, не заважати і навіть не зустрічатися протягом дня.

І ось у брата народилася перша дитина, яку я купала, відучувала від грудей, няньчилась з ним, вони йшли з дружиною гуляти або за покупками, їхали в інше місто до батьків дружини. Він мене називав мамою.

Невістка була завжди вдячна. А ось брат вважав, що я була зобов’язана все це робити. Потім народилася в них друга дитина. У мене в двох маленьких діток на руках плюс ще четвертий. Історія повторилася. Я допомагала їм. Невістка навіть здала на права, доки я дивилася малюка.

Так минули роки. Брат чіплявся то до мене, то до мого чоловіка, то до моїх дітей. По дрібницям. Потрібно відзначити, що коли я дивилася діток, у мене ще був тато, якому потрібна була увага, бо він втратив свою половинку.

Так я намагалася догодити всім. Чи не образити. Усім допомогти. Роздратування брата зростало. Потім я дізналася, що він без відома батька одну з квартир, оформлених на тата, перевів на свою дружину. Тато раніше йому давав довіреність. А від мами залишалася дача та гроші на книжці, від яких ми з татом благополучно відмовилися у нотаріуса на користь брата.

Тоді я не думала ні про що. Я втратила маму. Про які гроші могла йтися. А він мене не попередив, що він збирається так зробити.

Він сказав: “Сьогодні йдемо до нотаріуса. Потрібно дещо підписати”. Потім мовчки забрав машину, яку тато мені подарував, але оформлена була на брата. Тому що йому тоді вона була потрібна. Теж без попередження.

Минуло 15 років. А тепер заявив, що ми тут гості і маємо знати своє місце.  Всі ці роки я не вимагала жодних грошей, повернення майна, він багатів, будував. Батько йому допомагав постійно. А ми із чоловіком працювали самі.

Ми жили скромніше, але не скаржилися. Тому що все потрібне було. Мабуть, коли діти виросли, і їм уже не потрібна допомога, вони вирішили позбутися нас. От і все. А тато, розуміючи, що невістка тут королева та господиня, а його дочка немає, переживає.

Пропонує купити квартиру, щоби ми з’їхали. З рідного дому. Який будували разом із мамою 30 років. Ідучи, я заберу лише фото моїх батьків.

You cannot copy content of this page